Україна сьогодні — це не лише боротьба за власні кордони, а й стратегічна присутність на іншому краї світу. Станція Академік Вернадський давно перестала бути просто науковим об’єктом.
В інтерв’ю РБК-Україна очільник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий розкрив приголомшливі факти: від великого перерозподілу ресурсів у 2048 році до того, як український криголам заробляє гроші на міжнародному ринку.
Ресурсна битва 2048: чому ми в елітному клубі
Під кригою Антарктики заховано 10% світових запасів нафти, газу та золота. Зараз там діє мораторій на видобуток, але він не вічний.
Україна входить до елітного клубу з 29 держав, які мають право вирішального голосу в Антарктиці. У 2048 році, коли термін дії заборони на видобуток копалин може закінчитися, саме ці країни вирішуватимуть долю багатств континенту, — наголошує Євген Дикий.
Для нас це означає можливість бути за столом переговорів, коли почнеться поділ стратегічних мінеральних запасів планети.
Ноосфера — це вже не витрати, а бізнес
Багато хто критикує витрати на утримання криголама, проте реальність інша. Флагман українського наукового флоту навчився заробляти.
Наш криголам Ноосфера частково окупає себе. Тепер такі потужні гравці, як США, Британія та Польща, платять Україні за фрахт судна для своїх експедицій. Ми перейшли з ролі прохачів у статус партнерів, чия інфраструктура затребувана у світі, — пояснює очільник центру.
Тріумф українських мізків над корейськими грошима
Мало хто пам’ятає, що у 90-х на станцію Фарадей претендувала багата Південна Корея. Але британці віддали її нам безкоштовно.
Британія обрала Україну, а не багату Корею, лише через унікальний кадровий досвід наших полярників. Гроші не могли купити той інтелектуальний капітал, який ми мали. І ми це доводимо досі, — каже Дикий.
Доказом цього є публікації в журналі Nature. Українські вчені стали співавторами відкриття атмосферних рік — критично важливого механізму глобального потепління. Це наука найвищого світового рівня.
Російські ІПСО та непотрібні станції
Росія веде активну інформаційну війну проти української присутності в Антарктиці. Пропагандисти намагаються переконати українців, що станція — це дорого і непотрібно.
Ціль ІПСО РФ очевидна — дискредитувати витрати на станцію, щоб вибити нас із Договору про Антарктику. Вони хочуть позбавити Україну права голосу та доступу до ресурсів у майбутньому, — застерігає експерт.
Цікаво, що навіть після перемоги нам не потрібні старі російські станції як репарації. Євген Дикий впевнений: це морально застарілий брухт, утримання якого лише витягуватиме ресурси. Натомість Україна має зосередитися на власній сучасній базі та логістиці.
На запитання про те, чи варто Україні претендувати на російські антарктичні бази як частину репарацій, Євген Дикий відповідає скептично. Велика частина російської інфраструктури там — це морально застарілий брухт. Набагато ефективніше розбудовувати власну сучасну мережу.
Проте вивчення Антарктики має і критичне прикладне значення для нас. Танення льодовиків — це не далека абстракція, а пряма загроза українським берегам.
Читай також: Антарктида тане: як підняття рівня океану змінить долю Одеси та світових мегаполісів
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!