Бійці батальйону Вовки Да Вінчі 67 омбр ДУК, як і багато інших українських військовослужбовців, продовжують тримати свої позиції.
Та водночас з роботою та між боями вони думають як про прості буденні речі, так і про високі та філософські.
Під Бахмутом гармаші батальйону Вовки Да Вінчі 67 ОМБР ДУК знищують ворога з трофейної гаубиці Мста-Б та у перервах обговорюють важливі питання.
Один з бійців ділиться, що зараз у ситуації є дві сторони медалі — приємна та не дуже. Звісно, складно чекати на контрнаступ, але водночас розумієш, що поки інші можуть відносно спокійно нести службу.
Та на початку повномасштабної війни, здається, слово спокій просто зникло. Захисник розповідає, що тоді з побратимами виїжджали на одну позицію, там працювати тиждень, а потім змінювали місце перебування. І так майже по всій лінії фронту.
Однак боєць 67 омбр ДУК говорить, що попри все розуміє, що має бути на фронті, щоб його діти могли бути вдома та не боятись нічого.
Краще ми будемо воювати, ніж наші діти.
Також чоловік додає, що він приємно здивований єдності. Припускає, що можливо, завдяки цим подіям українці отримали поштовх до єднання й розуміння цінності нашої нації та країни.
Треба любити, цінувати та берегти те, що ми маємо, — підсумовує боєць, поки перечікує потужний обстріл у підвалі.
Донецька земля горить та вибухає від ворожих пострілів. Росіяни перетворюють Бахмут на суцільне попелище. У місті не припиняються бої, але захопити населений пункт не дають ворогу українські артилеристи. Читай, як українці винищують ворога на Бахмутському напрямку.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!