Понад сім місяців у бункері одного з харківських заводів мешкає матір із немовлям. Малюк народився, щойно почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, і майже весь час дитина бачить лише сірі стіни підприємства. Однак для Ольги, мами маленького Євгена, головне — безпека.
У бомбосховищі облаштували дитячу, кухню, спальню. А додому, в Прудянку, повертатися жінка поки не може — там немає комунікацій. Тож і зимувати разом з дитиною планує в бомбосховищі.
Забрала з собою й собаку Беню — тепер він супроводжує маму з малюком на кожній прогулянці.
Жити в бомбосховищі з маленькою дитиною
Село Прудянка знаходиться за 30 км від Харкова. Саме там до повномасштабного вторгнення мешкала Ольга з двома синами та цивільним чоловіком.
Була вагітна третім, на останньому місяці, коли почалася велика війна, одразу приїхала в Харків — на заводі, де працює чоловік, виявилося надійне бомбосховище і керівник підприємства дозволив там жити. В найстрашніші дні тут ховалося близько двох сотень людей, згадує Ольга. А 4 березня народився Євгенко, сюди повернулися й з пологового.
У бомбосховищі облаштували дитячу кімнату — ліжечко подарували волонтери, є іграшки. Старші діти виїхали до Польщі, тож няньчити молодшого допомагає жінка, що також живе у бомбосховищі разом із чоловіком.
Коли виє сирена — всі спускаються в бункер, кажуть переселенці. Житимуть тут стільки, скільки буде можливість та доки буде небезпечно. Однак усім хочеться додому. Ольга каже — в Прудянці виросла, там її коріння, виросли старші сини, і там має рости найменший Євгенко.
Поки ж у Прудянці ні газу, ні електрики, колодязь і той зруйнований. Тож зиму, каже, не пережити.
До того ж зараз існує загроза відключень світла, і йдеться не лише про прифронтові міста — мешканці глибоких тилових міст також стикнулися із відключеннями електроенергії. До чого варто готуватися українцям та чому зараз так важливо економити світло — розповідаємо у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegam та стеж за останніми новинами!