Уже вісім місяців вони не знають, де їхній син. Росіяни ще в березні викрали журналіста інформаційної агенції УНІАН Дмитра Хилюка разом із літнім батьком просто з їхнього будинку тоді ще на окупованій Київщині. Без жодної на те причини. Хіба що за патріотизм.
Згодом старшого Хилюка відпустили, а молодшого вивезли до Росії. Батькам залишається тільки здогадуватися, де він. Країна-терорист досі отримує у заручниках мирних осіб, попри міжнародне право. В Росії кажуть, що вони утримують полонених відповідно до третьої Женевської конвенції, але вона стосується військових. Цивільних осіб мають відпускати.
Родина Хилюків мешкає у селі Козаровичі, показує відремонтовану стіну будинку, в яку влучили окупанти. У сусідський будинок окупанти взагалі в’їхали чи то на танку, чи то на БТР.
Зайшли до хати та почали щось шукати. Потім стріляли вгору, згодом під вухо Дімі… Щоб оглушити чи злякати, — розповідає про той день Василь Хилюк.
Російські військові повалили на землю, перевірили, чи немає татуювань. Натягнули на голову куртки та потягнули на свою базу. Там чоловіків одразу розділили. Батько розпитував у них про сина, ті казали, що відпустили його додому. Василь зрадів, він пробув на базі окупантів ще близько тижня.
Згодом із зав’язаними очима його посадили у машину, де були ще люди. Батько та син впізнали одне одного, хоча й не бачили. Виявилося, Дмитру теж казали, що батька відпустили додому. Їх перевезли у сусідній Димер, за кілька днів батька відпустили, а сина — ні. Батьки не чули більше нічого про сина.
Наша держава докладає усіх зусиль, щоб повернути усіх полонених, тому батьки сподіваються, що одного дня таки побачать Дмитра.
Раніше ми розповідали, як росіяни знущалися з людей у селі Козаровичі. Чоловік навіть склав у полоні заповіт.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!