На одній з ділянок східного фронту зв’язківцями та медиками служать саме жінки, які пішли на війну, щоб вберегти свої родини та дітей. Ми розповімо неймовірні історії українських військовослужбовиць.
Ірина — зв’язківиця. Вона відповідає за зв’язок і між військовими на позиціях, і між командирами та штабом. У машині за допомогою апаратури шифрується сигнал, щоб ворог не зміг перехопити та прослухати розмову.
— Радіостанції захищені. Крім цього, використовують спеціальні слова, щоб зрозуміли лише ми, про що йдеться.
Також українська мова, якою ми спілкуємося, не дає ворогу переваги, щоб зрозуміти нас, — пояснює Ірина.
Щоб зашифрувати зв’язок у лісистій місцевості чи на закинутій фермі, зручно використовувати машину зв’язку. Її можна замаскувати чи заховати. Але коли бої стають ближніми, а ворог спалює усе, що є на землі, зв’язківці перебираються під землю.
Під час міських боїв чи оборони невеликих сіл наші військові завжди на зв’язку з побратимами та командуванням завдяки військовослужбовиці на псевдо Рижик. Спеціальний дріт тягнуть між позиціями та під’єднують апаратуру.
Проте, якщо є “прильоти”, зв’язок може обірватися, тому треба правильно укладати кабель, — говорить військова.
Рижик на війні з 2020 року. Вона щоденно під обстрілами протягує дроти від позицій до позицій. Часто доводиться працювати на “нулі”. В армії у жінки майже вся родина.
На передовій медикиня Кобра рятує життя піхотинців, що потрапили під артилерію чи мінометний обстріл.
На виклик виїжджає медик, потім їдемо на медичний пункт — перевантаження, і відправляємо на стабілізаційний пункт, — каже жінка.
Найпершими завданнями є зупинка кровотечі та швидке доставлення на стабпункт. Кобра щодня рятує життя бійців. Вона каже, що хоче, щоб її діти жили у вільній країні. Тому їхня мама зараз воює.
Раніше ми розповідали історію бойової медикині Марти Дем’янчук про будні на фронті, влучання в бліндаж та поранення.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!