Він грає у теніс, бігає півмарафон та водить автівку. Для більшості це буденні речі, а для нього місяці невпинної роботи та реабілітації.
Це історія ветерана Миколи Шота із Львівщини. Торік він втратив одразу чотири кінцівки внаслідок розриву ворожої міни.
Було невимовно тяжко, але він знайшов у собі сили боротися і став самостійним. Нещодавно здійснилася ще одна мрія Миколи — знову сісти за кермо.
Водить машину, попри ампутацію: історія Миколи
Микола — ветеран, який за кермом половину свого життя, аж 20 років, тож навіть ампутації усіх кінцівок не змогли стати на заваді бажанню військовослужбовця керувати автівкою. Це його перша самостійна поїздка після поранення.
— Я завжди люблю їздити. Я ні від кого незалежний, я собі сів, поїхав, куди мені потрібно, — каже чоловік.
Від його поранення внаслідок розриву ворожої міни минув вже рік і кілька місяців. Це був тяжкий шлях реабілітації, і не лише фізичної. Зізнається, що втрата одразу чотирьох кінцівок спершу здавалося неосяжною психологічною травмою. Втриматися допомогла родина.
Я себе взагалі не вважаю людиною з інвалідністю, вже звик, вже як нормальна людина. Батьки, тато, мама — вони біля мене були постійно. Вони були цілий рік біля мене. Без них я не знаю, щоб я зробив.
Кілька місяців тому він проходив реабілітацію у центрі Незламні після встановлення протезів у США. Тоді грав у настільний теніс, самостійно готував їжу, грав на приставці, писав ручкою та користувався телефоном, адже не хотів ні від кого залежати.
— Спочатку важко, просив: “Подзвоніть мені, підніміть слухавку”. Зараз користують на всі 100%.
А ще тоді Микола готувався до встановлення бігових протезів, бо мріє підкорити Паралімпійські ігри. У травні Микола став учасником півмарафону. На бігових протезах він одним із перших перетинає фінішну пряму, не йдучи, а впевнено біжучи до мети.
Я сам деколи від себе у шоці. Головне, треба пробувати. Якщо не пробувати, то нічого не вийде. Не думати, що воно не вийде, треба знати й здобувати до кінця, через не хочу.
Так і з автівкою. Попри невпевненість інших, сам ніколи не сумнівався, що знову сяде за кермо. Але зізнається, був теж у приємному шоці, наскільки швидко це йому вдалось.
— Думали, що я ніколи за кермо не сяду. Всі думали, що ніколи в житті не поїду.
Гроші на авто для ветерана зібрали завдяки благодійному забігу у рідному Новояворівську на Львівщині. Протезист центру Unbroken доповнив адаптивне авто спеціальними елементами для зручності.
Також читай історію Михайла, який втратив три кінцівки, а нині освоює перший українських біонічний протез.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!