Охтирка — містечко на Сумщині, неподалік кордону з Росією — рік тому не дало ворожим колонам пройти углиб країни, рушити далі на Харків та Київ.
Вони встояли, ціною десятків життів цивільних і ще більшої кількості жертв серед військових. Сьогодні ж Охтирка активно відбудовується.
Місцевий житель Олександр Гуцал у перші дні наступу створив в Охтирці партизанську організацію, яка згодом отримала назву Дід на велосипеді. Чоловік сам — військовий на пенсії, який провів 27 років у зенітно-ракетних військах.
Назву організація отримала від артилеристів 93 бригади, яким партизани передавали координати ворожих колон. Кістяк партизанів — 15 людей, серед яких п’ять жінок. Наймолодшому 24 роки, а найстаршій партизанці — 69. Усі вони переважно мешканці навколишніх сіл.
Прототипом назви став один із партизанів, 54-річний Олексій, хворий на рак горла. Його мало хто бачив. Лише чули голос і знали, що їздить на велосипеді.
Завдяки даним партизанів, воякам вдалося знищити чимало російської техніки ще на підступах до Охтирки. Олександр ділиться, що у переліку знищеного чимало цікавинок.
Два Смерчі, один Ураган, три пускові установки зенітно-ракетного комплексу С-300, дві одиниці зенітно-гарматного комплексу Панцир, танків штук 12-15, БМП тоже до п’яти, паливозаправники до 20 штук.
Від будівлі охтирської мерії не лишилося нічого. Росіяни протягом 20 днів нищили місто з літаків. Тому відзнаку Місто-герой, що тепер має голова Охтирки, повісять у бібліотеці.
Зиму місцеві пережили зі зруйнованою ТЕЦ. Охтирцям вдалося власним коштом запустити один із шести котлів, так і пережили холоди.
Тепер у місто повернулося вже 42 тисячі населення із 48. І це пропри те, що в Охтирці російськими обстрілами пошкоджено щонайменше 2500 будинків.

Та увесь цей рік тут активно відбудовуються. Наприклад, на вулиці Київській, де авіаударами пошкоджено відразу кілька висоток, в одній з п’ятиповерхівок два підʼїзди вже відремонтовано. Ще два — на стадії ремонту. А ось в іншій висотці навпроти ремонт вже завершено.
Крім того, отримало відзнаку не лише місто, але й окремі його жителі. Черед них рятувальники, поліціянти, армійці, спецпризначенці, соцпрацівники.
Та отримати власноруч змогли не всі. Частина відзнак — посмертна. Але нині, рік потому, згадуючи важкі бої та всіх полеглих, мешканці Охтирки певні: зупинили ворога тоді — не пропустять вже ніколи.
Хитрували та об’єднувалися, аби бити окупантів. Так виживали українці під окупацією. Читай історію спротиву мужнього села П’ятихатки на Херсонщині.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!