24 лютого змінило наше життя назавжди. Росія почала відкрите вторгнення на територію України, несучи з собою руйнування та смерті.
Тисячі людей опинились в окупації, під дулами автоматів окупантів та під постійними артилерійськими та авіаобстрілами. Історії людей, яким вдалось вирватися із пащі ворога.
Надія з перших днів окупації Херсона проявляла свою проукраїнську позицію. Вона разом з тисячами херсонців виходила на площі міста, проте через погрози та переслідування люди змушені були припинити акції, але не спротив.
Так 9 травня Надія разом з друзями розвішувала по місту синьо-жовті стрічки. Тоді їх затримали окупанти.
— Вони нас оточили в парку. А бачили нас, бо я вийшла з автобуса й почала усюди наші стрічки в’язати. Росіяни закинули нас в машину й привезли до колишнього відділення СБУ, розповідає жінка. Каже в полоні боялася говорити, адже розуміла, що її можуть вбити.
Їй сказали, що затримали через те, що була з українським прапором. “Його тут більше не можна – це вже Росія”, — відповіли їй окупанти.
Після цього жінка вирішила виїхати з дітьми з Херсона. Після довгих перевірок на блокпостах їм вдалося потрапити на контрольовану Україною територію.
Я так плакала, коли побачила наш прапор. Уся наша машина плакала, коли його побачила, – розповідає Надія.
Тетяна Циганник з Маріуполя розповідає: щовечора прощалися з чоловіком та просили пробачення один в одного, адже не знали, чи прокинуться вранці.
Тетяна та Анатолій вдруге тікають від російської агресії. У 2014 році російські військові вторглися в їхні домівки в Криму.
У Маріуполі пропадають тисячі людей за проукраїнську позицію, — каже Анатолій.
Нині переселенці у безпеці у Львові. Надія вже знайшла роботу, а Тетяна й Анатолій допомагають волонтерам.
Українцям доводиться евакуюватися з окупованих територій різними шляхами. Іноді вони обирають виїзд через півострів. Раніше ми розповідали про евакуацію через Крим та що люди переживають під час неї.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!