За плечима в них — майже рік війни, за який їхній підрозділ спромігся стати грізною силою та зажив лихої слави серед окупантів. А попереду — чимало роботи по звільненню рідних домівок, де зараз господарюють варвари.
Утім, бійці, які боронять Запорізький напрямок, впевнені, що прогнати росіян — далеко не все. Важливо — здолати внутрішніх ворогів, що зголосилися прислужувати чужинцям. Тоді вже можна на відпочинок. Приміром, у Крим, щоб порибалити.
Військові про ситуацію на Запорізькому напрямку
Вояк на псевдо Дід — колоритний бородань із козацькою сережкою у вусі та люлькою у руках. Попри вік, а йому вже сьомий десяток, каже, ще має удосталь сили бити ворога.
Зізнається: за рік повномасштабної війни найбільше тішиться з того, що їхній підрозділ, куди добровольцями долучились люди мирних професій, став грізною бойовою силою.
Один — токар, інший — сталевар, ще один на тракторі працював. Зараз, як гляну на цей батальйон, пробирає гордість, — каже Дід.
Інший боєць на псевдо Богун додає, що серед окупантів вони зажили лихої слави.
— У нас шеврони, бачите? Ми ж махновці. А махновці, самі знаєте, яка це армія була, — наголошує він.
На тутешніх позиціях, звідки до ворога подати рукою, завжди гучно. Окупанти б’ють з усього: від автомата до ракет. Авіація від цих позицій тримається якомога далі.
— Якщо раніше вони поводилися нахабно, підлітали до лінії зіткнення, то зараз випускають свої НУРСи за 5-7 км від нас. Ми їх не можемо дістати, — розповідає боєць.
Про плани після перемоги
Дід певен, що перемога на полі бою — половина справи. Треба викорінити в країні зрадників та колаборантів. Інакше четверо його онуків муситимуть так само ставати до зброї.
У беззаперечній перемозі України, після якої в Діда ціла купа планів, тут ніхто не сумнівається.
Ми хочемо в Криму бичків наловити біля пам’ятника у Севастополі, юшку зваримо. Вперед, тільки вперед, — говорить військовий.
Раніше ми розповідали історії відважних бійців ЗСУ про війну та перемогу України.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!