Війна увірвалась і в життя маленьких українців. Вони розповідають віршики, як добре спали, бо не було тривоги, як їх охороняють супермени із ЗСУ, а звичні для нас блокпости, їжаки та мішки з піском стали для них новим матеріалом для ігор.
Діти почали гратись у війну. Вони знають про найновіше як українське, так і закордонне озброєння, орієнтуються у звуках вибухів та польотів ракет, знають нашого ворога і дуже сильно, по-дитячому, хочуть його перемогти.
Ось, наприклад, сім‘я Тараса всі місяці великої війни провела в селищі поблизу Київського моря. Протилежний берег був під окупацією росіян.
Після цього восьмирічний хлопчик просив маму відпустити його до війська.
Він єдиний перейнявся так сильно, що треба щось робити, аби поконати ворога. І він дуже засмутився, що його ще не візьмуть в ЗСУ, бо він ще маленький, — розповідає мама Вікторія.
Тож поки що Тарас грається у війну і дякує захисникам, які не пустили окупантів до його дому.
Те, що діти граються у війну і бажають смерті ворогу, — нормально, кажуть психіатри. Так вони намагаються впоратися зі страхом і гнівом. І краще випускати емоції, аніж вони ятритимуть маленьким душу.
Гра дає дітям можливість виплеснути негативні емоції. Якщо ми не можемо контролювати своє життя, де будемо сьогодні ночувати, то принаймні у грі дитина може контролювати сюжет, що відбувається, — пояснює дитяча психіатриня Алла Петрів.
А ще у грі можна придумати щасливий кінець. Саме такий, про який мріємо всі ми.
Українські дітлахи такі винахідливі, що навіть граючи збирають гроші для допомоги країні. Десятирічна чемпіонка з шашок Валерія Єжова грає заради ЗСУ. Дивись, як їй це вдається.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!