Семеро поранених за 29 вересня на Харківщині. Російські окупанти невпинно гатять по мирному населенню, що лишається на територіях, прилеглих до лінії зіткнення. У потрощені села поблизу кордону з країною-агресором масово повертаються люди. Навіть у ті населені пункти, де понівечено 90% будинків і вся інфраструктура.
Газовики та електрики намагаються до холодів відремонтувати мережі. Оператори мобільного зв’язку живлять свої комунікації генераторами, щоб ловився сигнал, а люди облаштовуються на зимівлю у сараях та накривають розбиті дахи плівкою.
Своїм горем ділиться 56-річний Андрій Опришко: у його хаті жило кілька поколінь, від діда-прадіда. А тепер жити у сімейному гніздечку — неможливо: росіяни на День Конституції “привітали” снарядом поруч.
Його 80-річну мати контузило, в самого Андрія були уламкові поранення. У червні вони виїхали — у лікарні витягли уламок з плеча, маму лишив на Черкащині у брата. Сам він кілька днів, як повернувся до селища Слатине.
Зараз мешкає у сараї, що біля розбитого будинку. Розтоплює піч Маміним Сібіряком російського поета.
Начальник відділу інформаційної роботи Дергачівської міськради Олександр Кулік інформує: люди повертаються, навіть попри небезпеку.
— Повертаються масово, оскільки стало спокійніше — не дивлячись на те, що прикордонні пункти Козача Лопань, Ветеринарне, Гранів, Токарівка, Гоптівка періодично піддаються обстрілам.
Разом з тим працюють і газовики, щоб до холодів відновити роботу мережі, з’явився тут і зв’язок. Селища чекають, коли нарешті з’являться і люди.
Вони в мене питають: чого ти хочеш туди повернутися? А я кажу: там моя пуповина закопана. Ну от відсіль, від рідної землі, сили й беремо, а де нам ще брати? — підсумовує Андрій Опришко.
Росіяни щодня піддають жахливим обстрілам українські міста, забирають життя мирних сімей з дітьми. Цієї ночі від ракет окупантів палало місто Дніпро.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за всіма новинами України та світу!