Війна не знає професій — бо коли біда стукає до твого дому, то на допомогу може прийти будь-хто. Наш наступний герой — священнослужитель. Він власноруч шиє іграшки, щоб допомогти нашим захисникам на фронті.
Настоятель храму православної церкви України Ігор Ярославський із сином, теж священником, з 2014-го року збирають на передову найнеобхідніше: від харчів до позашляховиків. Нині ж утеплюють армійців, тому священник і навчився нового ремесла. Іграшки віддає за пожертви, а за них купує необхідне для військових.
У своїх молитвах він просить миру та перемоги України над російським загарбником. А біля ікони Божої Матері — молиться за успіх своєї нової справи: в інтернет-мережі побачив панчішну техніку шиття ляльок і спробував їх робити. В хід пішли підручні матеріали, синтепон, панчохи.
Перший млинець був нанівець, зізнається священник, спочатку ляльки не виходили. Та завдяки молитвам і терпінню — все вдалося.
Іграшка, в яку вкладено з молитвою душу, вона зігріває теж душу іншої людини, — зізнається Ігор Ярославський.
Працює священник вдома, бо в церкві шити не можна. Готових персонажів продає парафіянам за пожертви.
— Коли люди беруть цю іграшку, то жертвують он там, де написано ЗСУ — скільки вони можуть. Копійка ця падає у скарбничку для наших воїнів — і ми допомагаємо: купуємо одяг.
Шиє іграшки Ігор Ярославський впродовж кількох місяців. За цей час встиг створити півсотні панчішних персонажів, жоден із них не повторюється.
Цей храм допомагає нашим захисникам з перших днів війни ще з 2014-го. І досі тут збирають харчі, речі, рації та плитоноски. Пан Ігор із сином Ярославом, який теж служить у храмі, самі возять бійцям на передову допомогу.
Зокрема, цьогоріч придбали й передали два автомобілі для захисників. Нині утеплюють бійців.
Допомагають нашим військовим і волонтери. Та найважча ситуація із забезпеченням жінок-військових на фронті: чого бракує та хто забезпечує — читай у нашому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами.