Російські окупанти вже всьому світу дали зрозуміти, що не усвідомлюють себе цінними, освіченими та взагалі тими, що мають бодай якісь права. Це підтверджують і регулярні перехоплення ГУР, з яких ми дізнаємось про останні події з фронту зі сторони окупантів. Цього разу російські військовослужбовці розповіли про масовий голод в окопах, мародерство та мрії повернутися додому.
Голодні російські окупанти мріють про втечу — нове перехоплення ГУР
Військовослужбовець російської армії вирішив зателефонувати своєму другу, аби поскаржитись на умови, в яких він перебуває. Кожне друге слово там нецензурне, тому в розмові ми замінили лайливі слова тими, які максимально передають зміст.
Співрозмовник: — Їдь звідти. Немає чого там ловити.
Окупант: — Ну так, я другий місяць тут, але хто його знає. Це не війна, а пекло. Ні забезпечення, нічого немає, як собаки живемо по ямах. Шукаємо їжу в бліндажах, деінде, так ще й воювати доводиться.
Співрозмовник: — Зрозуміло. Ну що, бачив “укропів” уже?
Окупант: — Так, бачив. Вони намагалися зайти в село, в якому ми мародерили, під Сватовим.
Співрозмовник: — Ви ще й мародерите?
Окупант: — Ну, аякже, їсти-то треба щось! Забезпечення не доїжджає періодично. Взагалі нічого! Ми як потрапили сюди, то звідси й не вилазили.
Співрозмовник: — Овва!
Окупант: — Ми два дні тут сиділи в підвалі приватного будинку зруйнованого, їли сиру картоплю. Не потрібні ми тут нікому.
Співрозмовник: — Ти телефоном так багато не розповідай. Хто його знає цих…
Окупант: — Та чого, я вже це розповідав, щоб мене звідси дістати, потрібно через іншу військову частину. Якщо там мене чекають, заберуть у Росію. По-іншому, мені сказали, я звідси зможу поїхати або “200-м” або “300-м”. Але дожити б до цього, бо була тиша два дні, а вони (українські військові — ред.) вирішили в Новий рік наступити трохи.
Окупант: — Нас кидають як кошенят туди-сюди, а нас усе менше і менше. Ми сюди заїжджали було 240 людей розкидано вздовж фронту. Нас залишилось 94. Щодня їдуть 2-3 людини — хто “200-й”, хто “300-й”. Тут квест виживання. А ми тут непотрібні нікому.
Окупант: — З мамою посварився 29-го. Дівчину просив, аби мене повернули в Росію, а мама схопила слухавку, і почала кричати, що я хотів в армії служити, то й маю.
Розмова обірвалась риторичним запитанням, чи помирати російському окупанту тепер у ямі. Певно, що так, адже його долею не переймаються навіть рідна мати й дівчина. Така ж доля чекає й тисячі інших російських загарбників.
Раніше ми розповідали, як ЗСУ влаштовують окупантам справжнє пекло на фронті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!