Не давали вивозити на лікування тяжких хворих, заміновували дороги та чи не щодня прицільно обстрілювали мирних мешканців. Сім місяців окупації пережили понад 500 жителів Золотої Балки на Херсонщині. Люди добре пам’ятають, як із ними обходилися так звані ДНРівці, буряти та російські солдати. А ще ніколи не забудуть, як ті в страху намагалися втекти, щойно зрозуміли, що наші захисники наближаються до села.
За кілька днів блискавичного контрнаступу український стяг знову замайорів над вільним населеним пунктом. Та навіть зараз окупанти не припиняють гатити по селу з лівого берега Дніпра в Херсонській області.
На в’їзді у звільнену Золоту Балку одразу видно розтрощену прицільним ворожим пострілом школа. Ірина разом із двома дітьми живе навпроти. Згадує: ще не було і четвертої ранку, як росіяни відкрили вогонь.
Навчальний заклад нелюди вважали марним, адже там не було підвалу, де б вони за традицією могли облаштувати свій штаб.
В окупації жили понад 500 людей, серед них і Володимир. Чоловік розповідає, як ворог взяв село у кільце та оточив шістьма блокпостами.
Населений пункт став свого роду транзитним для бурятів, “ДНРівців” та їхньої техніки. Єдиний варіант для місцевих потрапити в Осокорівку — через місцевий пляж, який росіяни замінували.
Вони замінували той пляж, десять мін було, чотири людини підірвалося, — згадує Володимир.
Окупація
Золота Балка опинилася в тотальній ізоляції — росіяни не дозволяли вивозити навіть тяжкохворих на лікування. Вкрай складно було з медикаментами, їжею та водою. А далі — літо і псевдореферендум. Багато місцевих відмовилися голосувати за приєднання до РФ, але окупанти знайшли вихід: почали переписувати імена з надгробків на місцевому цвинтарі.
Російські окупанти нещадно мародерили: вантажівками, розповідають місцеві, вивозили все, що знаходили.
Жахи окупації людям вдалося пережити завдяки тому, що згуртувалися та ділилися харчами, давали прихисток одне одному. І нарешті, згадують, настала субота — тоді під час блискавичного контрнаступу до села наблизилися наші захисники.
Два дні місцеві насолоджувалися панікою та страхом росіян. Вони, за словами людей, не знали куди бігти, бо самі опинилися в оточенні. І вже наступного дня в Золоту Балку зайшли українські військові.
— Вони тікали, не знали куди себе діти, панічно, — розповідає місцевий мешканець Станіслав.
3 жовтня Міністерство оборони офіційно повідомило про деокупацію села. Український стяг замайорів над черговим звільненим селом Херсонщини.
Нині деокупований правий берег Херсонської області — без газу і світла, потрощений ворожими снарядами й під регулярними російськими обстрілами. Та головного, твердять українці, вже нікому не відібрати — волі.
Та росіяни й самі себе нещадно б’ють, зменшуючи обсяг роботи для ЗСУ. Стало відомо, що окупанти влаштували “френдлі фаєр”: читай, що там відбулося.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!