Білорусь прямує слідами “старшого брата” й поволі стягує військові угрупування до кордону з Україною.
Ми готові дати відсіч, навіть якщо там наважаться на наступ. Наскільки реальні загрози того, що Білорусь перейде до дій, розповів військовий експерт Сергій Грабський.
Диму без вогню не буває
Ситуація з Білоруссю зараз ніби з підручника основ національної безпеки, де Білорусь діє так, щоб спричинити цю загрозу нашій державі.
На жаль, у мене є привід для занепокоєння.
Йдеться про:
- створення оперативного командування, що відповідає за український напрямок;
- посилення заходів бойової підготовки;
- перекидання і постійну ротацію сил особового складу та техніки білоруської армії;
- нарощування угрупування з трьох – п’яти батальйонних груп до семи;
- мінування ділянок на кордонах між Білоруссю та Україною;
- створення позиційних районів для пуску ракет Іскандер в Брестській та Гомельській областях;
- переміщення ракет Точка У;
- постійні навчання з вивчення приписного складу;
- створення позиційних районів протиповітряної оборони неподалік від українського кордону.
Якщо все підсумувати — це є свідченням того, що ситуація непроста і має тенденції до загострення, стверджує військовий експерт.
Натомість сьогодні неминучої атаки чекати не варто, оскільки немає визначального фактора — більшої частини білоруських військ на кордоні.
За ситуацією на цьому напрямку треба дуже уважно слідкувати й не проґавити момент накопичення сил армійської та фронтової й штурмової авіації.
Лукашенко просто боїться, що Україна нападе першою?
Передусім варто зрозуміти, що Білорусь фактично перебуває під повним контролем Москви й накази надходять саме звідти.
Тому боїться Лукашенко чи ні — за словами Сергія Грабського, це не має жодного значення.
Генерали, які приймають і виконують накази, пройшли підготовку в Росії, тому вони точно усвідомлюють, що Україна не нападе, і розуміють свої задачі.
Країна, яка хоче напасти, не підриватиме об’єкти й сполучення, які ведуть з України в Білорусь — залізниця в районі заболоття, Лубінця.
Можна розглянути це побоювання і з іншого боку. Банально, Україні не вигідний такий наступ, адже там немає де маневрувати військами, а йти на вірну загибель ніхто не збирається.
Це все лише підтверджує, що максимум, до чого готується Україна, — до оборони, не до наступу.
Південь України: ситуація
Південь страждає від інтенсивних обстрілів, оскільки противник не може ефективно контратакувати наші війська.
Вони ж бо є загрозою, адже вперто просуваються й витісняють ворога. Російські війська тим часом намагаються стримати ЗСУ на дистанції, використовуючи артилерійський вогонь.
Однак народ Білорусі все-таки намагається допомагати українцям, що їм буде за допомогу?
Не пропусти свіжі новини, тепер ти можеш слідкувати за нами в Telegram-каналі. Так ти точно не пропустиш найцікавіші матеріали.