У звільнені села Херсонщини повертаються з евакуації люди. Тим, хто жив під окупацією, страшно згадувати довгі місяці, коли російські військові заради розваги могли розстріляти, спалити машину чи відібрати будинок.
Зараз сльози й хвилювання дещо інші, люди повертаються і не впізнають своїх колись квітучих сіл. Тут руїни, розпач і біда.
Жителька Високопілля Валентина без сліз не може згадувати події цьогорічного березня, саме тоді в їхнє селище увірвалися російські військові. До жінки приїхали налякані діти й онуки:
Кажуть: “Мамо, зачиняйте вікна й двері, там стріляють”. Таке творилося… Люди таке не можуть робити, — каже вона.
Окупанти базувалися у поліклініці та лікарні, із гаражів зробили склад боєприпасів, викочували міномет та цілили по інших селах. Знищили вісім автівок медзакладу.
Усередині лікарні теж немає нічого вцілілого. Росіяни стягували сюди награбоване й створювали собі “комфортні умови”. У рентгенкабінет занесли басейн, шкіряний диван та хутро.
4 вересня українська армія змогла вигнати загарбників із селища. Окупанти намагалися забрати те, що награбували. Проте тікали швидко й лишили награбоване.
Тут, як і в інших деокупованих селах, немає електрики та водопостачання, бракує ліків. Медики з Київщини приїхали надавати людям допомогу.
У селі Наталине російські війська стояли три тижні. Селилися окупанти, де хотіли, ходити вулицями людям забороняли. Ледь не кожен будинок — без вікон чи дверей. Сюди теж волонтери привозять гуманітарну допомогу.
Російські військові тероризують мешканців прифронтових населених пунктів. Нікополь під постійним вогнем окупантів. Раніше ми розповідали, яка ситуація в місті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!