Ще тиждень тому росіяни робили тут фортифікаційні споруди — це було їхнім тилом, а тепер на цих позиціях вже українське військо.
Збройні сили України просуваються, крок за кроком повертаючи загарбані землі. Російські танки нахабно сунуть уперед, наші артилеристи відбивають атаки, за допомогою аеророзвідки коригуючи вогонь.
З передових позицій на Луганщині, де ані на хвилину не змовкає артилерія і танкові постріли, повернулися наші кореспонденти.
Бої за Луганську область
Будь-який виїзд на цю дорогу небезпечний. Це попереду працюють Гради. Харківщина — позаду, ми в’їхали у Луганську область.
Туди, куди ми з вами їдемо, там чутно стрілецькі бої, ми з вами проїхали важку техніку — танки, Гради, — розповідає військовий на псевдо Еней.
Це не дорога, скоріше напрям. Ще тиждень тому це була лінія оборони росіян. Тут навіть із повним приводом кидає й крутить на всі боки.
Вони (росіяни — ред.) замінували дороги протитанковими мінами, а посадки — протипіхотними.
Ігор — киянин, мав у столиці власну будівельну компанію, зводив висотки. Він і зараз, із Харківщини, продовжує нею керувати.
У військо його в лютому не взяли — не мав досвіду, пішов до ТрО, а після того, як окупантів вибили з Київщини, став служити до харківського добровольчого формування Хартія.
Ігор розуміє: допоки росіян не вигнати аж до кордону, про успішний бізнес будь-де в Україні не йдеться.
Артилерія працює щотри хвилини. Ближче до вечора доєднуються танки.
Аеророзвідники-добровольці
Корегують важке озброєння саме Ігор із побратимами. Вони — підрозділ аеророзвідки.
Літачок $40 тис. точно коштує. До 100 км маршруту мінімум може пролітати, можете уявити собі, яка це місія і які розвіддані він може принести.
Нещодавно аеророзвідники виявили в тилу ворога наметове містечко з мобілізованими — там було до сотні солдатів.
Ми не знаємо, скільки особового складу там уразили. Ті, що не були поранені, передадуть далі тим, хто не встиг доїхати до фронту, що їх чекає на українській землі, — розповідає аеророзвідник добровольчого формування Хартія Ігор.
Дмитро був су-шефом у харківських ресторанах. Із початком великої війни пішов на волонтерську кухню.
Готували військовим, в Харківській ОДА, в метро людям, в укриття, також на Північну Салтівку возили, — згадує доброволець Хартії Дмитро.
Коли його ресторан відновив роботу, Дмитро навіть повернувся на кухню, але за місяць зрозумів: може більше.
Поки небо затягнуте хмарами, аеророзвідники пропонують каву. Поки закипить вода, вони покажуть фортифікаційні споруди, що будували тут росіяни екскаваторами ще тиждень тому.
Якщо вони тут ще копали, то для них це був тил. Якість на трієчку.
Як працює аеророзвідка України
Над полями Луганщини сідає сонце. Завтра, це видно по заходу, буде краща погода, аеророзвідка матиме багато роботи.
Моя дружина, мудра жінка, каже, що війна — це час військових, після війни відразу настає час будівельників. Тому, щоби наблизити цей час, я маю виконати спочатку цю військову роботу, — каже доброволець Хартії Ігор.
Із сусідньої позиції-схованки повертаються побратими, ще один екіпаж аеророзвідників. Олександр — інженер, Вадим — цивільний пілот. Кажуть, що два ворожих танки проривалися у сусідній населений пункт.
Вони підійшли десь 3 км це максимум. Тому це для танка не дистанція. Але артилеристи, наскільки ми чули, відпрацювали, зупинили, — розповідає аеророзвідник Олександр.
Увечері аеророзвідники проведуть нараду з артилеристами, по яких цілях працюватимуть завтра. Тут, на самісінькій лінії фронту, різні підрозділи — добровольці і професійні військові, танкісти та оператори безпілотників — роблять спільну справу: село за селом женуть окупантів якомога далі.
Раніше ми розповідали, як живуть місцеві у Бахмуті без крамниць, світла та води.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!