В Україні зменшується поголів’я худоби. І таку тенденцію спостерігають уже декілька років. Війна ще більше загострила ситуацію. Російські окупанти прицільно знищили чимало ферм, убили сотні тварин. Найбільше постраждали Харківщина, Сумщина, Чернігівщина, які були лідерами з утримання худоби та виробництва молока.
Люди відмовляються від худоби: статистика по Україні
За останні 1,5 року закрилося близько сотні господарств. Та промислові ферми потроху відновлюються в більш безпечних регіонах. Нині рекорди з нарощування поголів’я б’ють у Хмельницькій, Рівненській, Львівській областях та на Волині.
Утім, приватний сектор не росте, а це більш ніж 40% від усієї чисельності великої рогатої худоби. Селянам утримувати худобу затратно та важко. Ферма на Волині розводить племінну велику рогату худобу. Тут понад 2000 голів переважно трьох м’ясних порід: французьких Шароле та Лімузин, і англійської Абердин.
Частину племінних бичків продають на м’ясо, переважно за кордон. А українським фермерам худобу продають для відновлення своїх господарств. Нині вдалих прикладів релокацїі не так багато.
Це не просто перевезти станки, це перевезти худобу, яка доїться, корми для неї, обладнання. Але разом з тим, саме через безпеку підприємства починають робити акцент на центральні регіони і західні, — каже гендиректорка асоціації виробників молока України Ганна Лавренюк.
Тільки за рік кількість великої рогатої худоби в Україні впала майже на 10%. Виною не лише війна. Майже половину від усієї кількості худоби тримають індивідуальні господарства.
Поки промисловість набирає обертів, селяни здаються.
Уже дуже мало тримають. Корів здають, бо невигідно. Дуже великі витрати на годування худоби — каже жителька села Конище Валентина.
Пані Валентина тримала дві корови. Тепер не має жодної, як і більшість її односельців. Каже, що люди їдуть на заробітки за кордон, а худоба стає тягарем та важкою малооплачуваною працею. Тому на пасовищах тепер майже порожньо.
Натомість родина Чесаків тримає молочну ферму — сім корів. У цей час мають запасатися кормами. Вирощують зернові, картоплю, буряки, заготовляють сіно. Телят продають на м’ясо, а корів тримають для молока. За день доять понад 100 літрів молока. Частину здають заготівельникам, а з решти роблять масло, сир та сметану. Далі — везуть харчі на ринок.
Кілограм сиру від 90 гривень, масло — 400, літрова сметана, мабуть, 120.
Наступного року ситуація з індивідуальними господарствами може погіршитися. Попри все, левову частку якісної сировини дають промислові постачальники.
Ганна Лавренюк продовжує, що українці намагаються економити і ставати ефективними на кожну копійку. Молочні ферми в Україні підвищили продуктивність корів на 20%. Відтак господарства беруть не кількістю, а якістю. І цього достатньо, аби забезпечити внутрішній ринок молочкою та навіть експортувати.
А ще ми розповідали, як одна вівця може принести $200 українським фермерам.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!