Пандемія коронавірусу, карантин, а нині повномасштабна війна в Україні позбавили українських дітей звичного навчання у школах. А відтак і повноцінного спілкування з однолітками.
Психологи кажуть, що відсутність такої комунікації може негативно вплинути на стан дитини, адже школярі потребують нових вражень, емоцій та спілкування. А коли йдеться про навчання — ще й підтримки вчителів.
Проте навіть за умов дистанційного навчання дитині можна і треба допомогти соціалізуватися. І це повинні робити насамперед батьки, вважає дитяча психологиня Оксана Науменко.
— Знаєте, свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. І саме у родині дитина має навчитися розуміти: де мої кордони, а де кордони іншої людини. Тобто тут все починається в сім’ї — повага до особистості дитини, повага до потреб дорослого, — говорить психологиня.
І наголошує, що школа і дитячий садок ці навички розвинути не допоможуть, адже виховання особистості відбувається саме в родині.
У школи завдання інше. Не стільки соціалізувати, а насамперед — дати освіту. Тому не варто школу наділяти виховними функціями, — говорить вона.
Тож психологиня радить батькам більше спілкуватися зі своїми дітьми та навчити їх розпізнавати власні емоції, розуміти себе. Для цього — частіше цікався настроєм дитини, емоціями та як минув день.
А ще — саме дорослі мають допомогти дитині самоорганізуватися під час дистанційки. Особливо якщо малеча навчається у початковій школі.
Якщо ти переводиш на дистанційне навчання дитину молодшої школи, то маєш весь час допомагати увійти у ритм навчання, для того щоб вона навчилася вчитися, — зазначає Оксана Науменко.
Потрібно допомогти сину чи доньці скласти розклад, розібрати важкі моменти, зрозуміти, що не вийшло.
Не для того, щоб покарати дитину, а для того, щоб виробити гнучкий графік.
Можна запитати: “Ось дивися, така тема — коли ти готовий(-а) її вчити, коли ти найбільш працездатний(-а)?”
— Насправді дистанційна освіта хороша для старших дітей, підлітків. У них є певні наміри й усвідомлення, що їм це потрібно. У них уже вироблена воля. Але в будь-якому разі організувати дитині початок навчання — це все одно завдання батьків. У середньому це займає два – три місяці — поки дитина зрозуміє, як їй навчатися, — каже дитяча психологиня.
Загалом у дистанційному навчанні психологи вбачають ще й чимало переваг. Зокрема, можливість підлаштувати темп навчання під себе і зменшити психологічний тиск на дитину.
Відтак школяр(-ка) стає спокійнішим(-ою), впевненішим(-ою) та сміливішим(-ою) у майбутньому. А ще вдома дитина має більше шансів навчиться казати “ні”.
Школа цього не вчить. Дуже важко навчити говорити “ні” дитину, коли вона перебуває в середовищі школярів. Вмикається інша психологія — психологія натовпу. А саме вдома, у домашній атмосфері, дитина вчиться говорити “ні”, наголошує фахівчиня.
“Я це не хочу”, “мені це не потрібно” — якщо ці навички не закріплені у сімейному спілкуванні, то дитина може легко піддатися впливу натовпу. І може діяти як натовп — піти з уроку, красти, брехати.
А ще дистанційне навчання дає дитині можливість не рівнятися на інших. Бути самим(-ою) собою. Адже, за словами психологині, зазвичай у школі дітей підганяють під одні вимоги, яким усі мають відповідати.
Відтак діти одне одного порівнюють: “А твій сусід по парті написав контрольну на стільки-то балів, а ти не написав”.
Американські дослідження кажуть, що формування особистості в місцевих онлайн-школах відбувається швидше. Діти не піддаються впливу натовпу й більш сконцентровані на собі, на індивідуальних особливостях, на увазі до співрозмовника. Тому вчаться слухати себе.
— Вони є впевненішими, бо не піддаються масовому цькуванню та булінгу, — підкреслює Оксана Науменко.
Для соціалізації дитини психологиня радить батькам записати своє чадо на різноманітні позакласні гуртки чи заняття спортом.
А ще — не лишати малечу на самоті. Не лише допомагати з навчанням, а й частіше разом проводити дозвілля — дивитися цікаві серіали, пізнавальні відео. Поцікавитися, як минув день. А у вихідні разом погуляти.
Усе це з часом неодмінно дасть свій позитивний результат.
Уже кілька років поспіль українські підлітки можуть не чекати 16-річчя, а отримати свій перший паспорт та ідентифікаційний код у 14 років. Які документи потрібні для оформлення ID-картки і що вона дає підлітку — читай у нашому матеріалі.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!