Звільнення — певно, неминучий процес у житті кожного з нас. Як би не подобалася нам наша робота, якою б чудовою не була команда, а в значно рідших випадках — класна зарплата і досвід, піти зі своєї посади колись доведеться все одно. За своїм бажанням чи так званою “угодою сторін”.
Звільнення з роботи може стати періодом сліз, нервів, нестабільності у житті й відчуття, що “я ніколи не знайду роботу”. Та якщо твоя робота з певних причин уже не дарує задоволення, радості, досвіду чи хорошої платні, потрібно її змінити. Про те, чому ми боїмося звільнитися, розповіли MC: Money & Career.
Чому ми боїмося звільнення
Під час повномасштабної війни звільнення звучить як втеча у нікуди, надто якщо в тебе ще немає пропозицій переходу на нову роботу. Тож через страх узагалі не знайти відповідні вакансії люди засиджуються роками на одній позиції. Від змін можуть стримувати ще й родина, фінансові зобов’язання чи інші особливості.
Психотерапевтка Анна Ліссова ділиться, як піти з роботи, яка більше тебе не цікавить і подолати свій страх. За останні роки українці адаптувалися до багатьох речей, включно з пандеміями, війною, блекаутами, швидкими переїздами чи життя за кордоном.
Завдання мозку — адаптовуватися під зміну ситуації. Поступове полегшення ми відчуваємо, коли починаємо пристосовуватися до нових умов. Та коли етап звикання вже минув, змінювати своє життя стає важче. Наприклад, ти вже багато років працюєш у компанії, знаєш усе, маєш друзів, і не дуже прагнеш щось змінювати. А рости й розвиватися потрібно.
Психіка ніби каже “Навіщо знову ризикувати й проходити через нові труднощі?” – і починає чинити опір.
Робота, на якій ми до всього звикли, дає нам якщо не задоволення, то принаймні передбачуваність — ми знаємо, чого чекати, скільки отримаємо зарплати, що можемо піти у відпустку.
Нова робота чи її пошук несуть невизначеність із тим, а чи впораєшся ти із цим завданням? Страх підсилюється катастрофічним мисленням — схильністю людей уявляти себе в найгірших сценаріях. Наприклад: “Я не зможу знайти роботу і буду жити на вулиці”, “Я не знайду роботу і мені буде нічим годувати дітей”, “Я не знайду роботу, мене перестануть поважати”.
А ще чимало з нас мають синдром самозванця — коли нам здається, що наші успіхи й навички — просто щаслива випадковість, а не результат наполегливої праці. Коли ми довго тримаємося на одній вакансії, можуть виникати думки про те, що твої навички вже неактуальні, їх бракує.
Фото: Unsplash
Також у цій ситуації має значення пастка зони комфорту. На старій роботі ми нібито відчуваємо себе в безпеці, бо контролюємо ситуацію. І навіть погана робота з низькою зарплатою стає зоною комфорту, бо принаймні вона в тебе є.
Це явище в психології називається гедоністична адаптація – здатність пристосовуватися навіть до негативних обставин.
Також працює ефект втрачених витрат — “Я працюю тут уже п’ять років, чого звільнятися?”
Сигнал, що потрібно звільнитися
Та як відрізнити втому чи вигорання від того етапу, що звільнятися потрібно негайно? По-перше, прислухайся до сигналів тіла й мозку. Симптомами, що вказують на хронічну втому й потребу змінити роботу, можуть стати такі:
- хронічна втома, яка не минає після відпустки й вихідних;
- проблеми зі сном (важко заснути через думки про роботу);
- головний біль чи мігрень на роботі;
- проблеми зі шлунком;
- зниження імунітету та часті застуди.
З емоційних червоних прапорців на потребу звільнення можуть вказувати відсутність мотивації навіть щодо цікавих проектів, роздратування від робочої рутини, відчуття безглуздості власної роботи, заздрість до колег, які змінили роботу, а також фантазії про кардинальну зміну галузі.
Якщо щонеділі ти думаєш, як тобі не хочеться на роботу — це ще одна причина її змінити.
Фото: Unsplash
Як наважитися на зміну роботи
По-перше, склади резюме. Додай туди свої актуальні навички, цінний досвід, співпраці, підвищення кваліфікації. А ще проведи аудит поточної кар’єри. Допоможуть такі питання:
- Чи отримую я нові знання та навички на своїй роботі?
- Чи бачу перспективи розвитку на цьому місці?
- Чи моя зарплата ринкова?
- Чи можу я впливати на робочі процеси й ухвалювати рішення?
Якщо на більшість питань відповідь “ні”, і така ситуація триває понад півроку, варто наважитися на новий досвід у житті.
Раніше ми ділилися, чи потрібно відпрацьовувати два тижні після звільнення.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!