З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну світ шокувала українська сміливість та спротив. Нині світ підтримує нас та поважає вибір президента лишитися в країні. Володимир Зеленський у своєму інтерв’ю для NBC розповів, чому важливо, щоб Україна не була “сірою зоною”, про відмову від евакуації та ситуацію на фронті.
— Наскільки важливим є кандидатство в ЄС?
— Дуже важливе. Завжди було дуже важливо, щоб Україна не була “сірою” зоною з точки зору геополітики. Український народ обрав європейський шлях та відповідні цінності. Такі цінності збігаються в Європи, США та України.
Колись був Радянський Союз, ми були частиною цієї держави. Але сьогодні ми хочемо бути незалежними. Ще до СРСР українці хотіли мати свою землю та традиції. Мені здається, це нормально — поважати суверенний вибір України. У нас є незалежність, і ми так складно виборюємо її та боремося за цінності (європейські — ред.).
Про визнання Росії державою-спонсором тероризму
— Я хочу подякувати США, сенату, президенту, що підтримали цю резолюцію щодо визнання РФ державою-спонсором тероризму. Санкційна політика, економічна ізоляція — це працює, але це не дуже швидкий процес. Коли санкції вводяться не на 100%, то й результат такий не отримується.
Хочеться, щоб усі санкції підтримувалися всіма державами. Тоді одразу буде удар. Зупинити державу-терориста можна тільки міцністю, вона — у єднанні. Санкції спрацюють, але це питання часу.
Про початок повномасштабної війни
— Про що ви думали в ту мить, коли почалася війна?
— Я думав тільки про нас, про Україну. Я одразу поїхав до Офісу президента, був готовий, зібраний. Не витрачав час на роздуми. Одразу зібрався військовий комітет, ми були готові до відсічі.
Про відмову від евакуації
— У той момент, у перший день війни, багато лідерів телефонували мені й казали, що треба тікати. Це було щиро, вони хотіли допомогти. Вони казали, що готові надати все, що потрібно. Я відмовився, сказав, що нам потрібна зброя і ми залишаємося тут (в Україні — ред.). Також телефонували щодо моєї родини: “Ти вирішив лишитися, але як щодо твоєї дружини та дітей?” Я вдячний лідерам за ці пропозиції.
— Те, що ви лишилися в Україні, стало поворотним моментом у цій війні?
— Я не впевнений, що це був переломний момент, але думаю, що це допомогло. Під час повномасштабного вторгнення та бомбардувань українцям потрібен був президент, який знаходиться тут. Який готовий захищати та стояти поруч з народом. Це точно підтримало та скоординувало людей.
Вони розуміли, що буде робити влада і що вона готова. Інакше не можна було зробити. Мені здається, це правильний вибір. Навіть якби я не був президентом, я все одно залишився б на місці.
Про візит до Бучі після звільнення
— Іноді, коли ти дивишся фільми, ти в шоці від того, як це відбувається. Але ти виходиш з кінотеатру й кажеш, що це кіно, й не до кінця йому віриш. Те, що ми бачили в Бучі — це страшне відчуття і розуміння, що це виглядає як у фільмі, в жорстокому кіно про війну.
Але ти розумієш, що це не фільм, не книга, це — реальність. Реальність набагато страшніша. Там немає стільки крові, як у Тарантіно, немає стільки пострілів, як у Спілберга… Там просто тиша… Все зруйноване, мертві люди, відчуття смерті…
Що мене змінило? Я просто не вірив, що люди спроможні на такі катування. Це змінює твоє ставлення до людей.
Про ситуацію на фронті
— Треба зрозуміти, що не тільки ми маємо втрати, а й Росія має. Там, де ми втрачаємо одну людину, Росія — п’ять.
Там, де ми втрачаємо один танк, вони — п’ять. Так, ми боремося, але треба бути справедливим і сказати, що нам складно.
Адже на один наш танк у них є десять. На одного нашого бійця у них — десять військових. Якими б міцними ми не були, їх вдесятеро більше, і це — складно.
Ми стоїмо, десь ідемо вперед, десь крокуємо назад. Сам на сам з Росією нам дуже складно, тому нам важлива підтримка. Всі повинні розуміти, що це не тільки війна України з Росією, а всього цивілізованого світу з РФ та її військово-політичним керівництвом.
— Чи хвилюєтеся ви, що Захід може втратити інтерес до України та втомитися від цієї війни?
— Я дійсно переймаюсь цим питанням, я чую різні заклики про уповільнення допомоги. Ми не маємо права програти, я говорю про світ. Я вважаю, що це спільна перемога.
Якщо ми програємо, то програє демократія, а значить програють і США, і європейські держави, які декларують ті цінності, про які ми всі так багато говоримо.
— Як ви гадаєте, що буде спадщиною після вашого правління?
— Після мене буде об’єднана Україна. Об’єднаний народ. Так воно й вийшло, в нас уже не діляться люди: хто з Заходу, хто з Центру, хто з Донбасу. Ми всі єдині, й нас об’єднала ця війна. Я впевнений, що закінчиться війна і ми відбудуємо державу. Ми побудуємо нову державу — державу-мрію.
Володимир Зеленський дистанційно відвідує зустрічі лідерів провідних країн світу та інших організацій. Учора, 28 червня, відбулося екстрене засідання Ради Безпеки ООН. До нього долучився й президент України. Раніше ми розповідали, які рішення ухвалили на засіданні.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!