У небі над Торецьким напрямком точиться своя, майже невидима війна. Тут ворожі дрони полюють на все, що рухається, системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) намагаються заглушити українські пташки, а логістичні шляхи перетворюються на смертельно небезпечні маршрути.
Саме тут виконує завдання Ілля на псевдо Пастор — пілот батальйону безпілотних систем 44-ї окремої механізованої бригади. Для нього цей фронт, де він отримав свою першу контузію, став місцем, де ще більше захотілося жити.
Його історію розповіло видання Аrmyinform.
Шлях від камери до джойстика дрона
До кінця минулого року Ілля жив зовсім іншим життям. Родом з Кіровоградщини, останні дев’ять років він провів у Києві, де займався відеомейкерством.
Його світ складався з кіноіндустрії, фрілансу та роботи у маркетинговому відділі великої компанії, де він відповідав за весь відеоконтент. Був у його кар’єрі й період монтажу весільних відео.
Тому всі ці жарти про весільні зйомки та пілотів в армії мене стосуються на всі 100%, — з посмішкою зазначає він.
З початком повномасштабного вторгнення Ілля активно волонтерив, але думки про долучення до війська з’являлися все частіше. Це було не спонтанне бажання, а виважене рішення, яке він ухвалив разом із дружиною.
Він вже тоді розумів, що війна надовго, і рано чи пізно його черга настане. Тож замість того, щоб пасивно чекати, Ілля вирішив діяти.
Він почав готуватися. Завдяки друзям відкрив для себе світ FPV-дронів. Спочатку годинами тренувався на симуляторі, а потім придбав власний невеликий дрон, щоб відчути реальну фізику польоту.
Фото: Аrmyinform.
Паралельно він пройшов навчання у двох різних школах, здобувши навички, які згодом стануть його військовою професією.
Доброволець, якому здивувалися у ТЦК
Коли у червні 2024 року Ілля прийшов до ТЦК, він уже був не просто цивільним, а підготовленим спеціалістом. Показавши сертифікати про проходження курсів, він здивував співробітників.
Навіть перепитували — чи точно я хочу добровільно йти, адже добровольців у них вже давно не було, — згадує військовий.
Його мотивація та підготовка дали йому перевагу — можливість обирати, де і ким служити.
Хоча через стан здоров’я він не зміг потрапити до десантно-штурмових військ, куди планував, він знайшов своє місце в 44-й окремій механізованій бригаді, долучившись саме до батальйону безпілотних систем.
Будні аеророзвідки на нулі
Сьогодні Пастор пілотує розвідувальні дрони Mavic. Його головне завдання — бути очима для артилерії та піхоти. Він порівнює свою попередню службу на Харківщині із санаторієм порівняно з тим, що відбувається на Торецькому напрямку зараз.
Тут ворог надзвичайно вправно використовує власні БПЛА та РЕБ, що робить кожний виліт складним завданням.
Наша відповідальність — зробити так, аби помітити вчасно ворога з повітря, щоб він не дійшов до нашої піхоти, — пояснює Ілля.
Він визнає, що розвідка — це часом буденна і нудна робота. Його характер прагне більшої активності, і він не приховує, що йому більше до вподоби наносити ураження ворогу за допомогою FPV-дронів. Проте він чітко усвідомлює важливість своєї ролі. Адже для того, щоб ударний дрон вразив ціль, розвідка має цю ціль знайти, навести та скоригувати удар.
Ілля засмучений тим, що мало людей сьогодні долучаються до війська добровільно. Він на власному прикладі доводить, що проактивна позиція дає змогу знайти у війську те місце, де твої навички будуть найкориснішими.
Він бачить позитивну тенденцію серед свого оточення — молоді люди, які ще не підлягають мобілізації, вже зараз активно готуються до служби, освоюючи військові професії. Вони прийдуть до війська не лише мотивованими, а й підготовленими, готовими одразу стати на захист країни.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію бійця з позивним Спейс, який перетворив свою любов до кави на успішний волонтерський проект.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!