На фронті не обходиться без слова Божого. Які б суперечки не велися, але віра — те, що додає сил до боротьби, змушує вірити у диво та захист вищих сил. Багато військових на фронті носять з собою релігійну атрибутику та просять у Бога допомоги. Тож їм потрібні ті, хто допоможе прочитати молитву та підтримає морально та духовно.
На війні зараз багато військових капеланів, вони завжди були на фронті з початку війни у 2014 році. Мукачівський священик Андрій Алексеєв — капелан 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Він розповів для Суспільного свою історію та про те, як підтримує військових.
Як вирішив стати капеланом
Андрій переконаний: щоб бути кимось у житті, треба відчувати покликання. Це стосується будь-якої сфери: від лікаря до капелана.
Вирішив стати капеланом, бо відчув покликання серця для роботи з військовими, — ділиться чоловік.
У той період ця посада була вільна у 128-й бригаді. Андрій працює тут з 2019 року. Його рідні з розумінням та підтримкою поставилися до вибору чоловіка.
— Я дякую їм за це, хоча побоювання і переживання у них присутні. Це нормально, — каже він.
Фото: 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада / Facebook
Андрій каже, що капелани на війні були завжди. Перша згадка про них — св. Мартин Турський. Він, їдучи на коні, поділився своєю накидкою, яка звалася “капела”, з бідним перехожим.
Головне гасло капелана: “Бути поруч”. Не тільки на місцях постійної дислокації, але й тоді, коли йдуть бойові дії, як зараз у нашій країні, — розповідає Андрій.
Як підтримує військових
З початку повномасштабної війни Андрій неодноразово був з військовими на Сході та Півдні країни. Він підтримує їх молитвою та просить Бога за мир, щоб воїни живими і здоровими повернулися до своїх родин.
Андрій намагається підтримати їх морально, бо розуміє, як важко бути далеко від своїх рідних. У нього завжди з собою релігійна атрибутика для бійців: хрестики, вервиці, медалики, образки, молитовники.
Для воїна важливо, що про нього пам’ятають не тільки рідні і побратими, а й церква в особі капелана.
— Допомагаємо їм різними необхідними речами: бронежилетами, ліками, побутовою хімією, їжею, транспортом, — наголошує капелан.
Фото: 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада / Facebook
Андрій поділяє стійкість та мужність військових. Він каже, що вони справді герої нашого часу, бо пройшли і проходять пекло війни та залишаються мужніми та сміливими.
— Вже скоро рік повномасштабного вторгнення. Хлопці хоч і змучені, але нескорені, бо стоять за правду, за свої сім’ї, родини і за нас — тих, хто в тилу, — веде далі Андрій.
Він поділився рядками з однієї молитви:
— Боже, нехай буде завтра, і нехай буде мирний світанок, а на його сторожі нехай вірно стоїть відважний захисник України — український воїн. Амінь.
Він акцентує, що ми повинні цінувати наших захисників та дякувати їм. І молити Бога за перемогу над ворогом.
Бути капеланом — дійсно покликання. Раніше ми розповідали історію капелана Євгена Флисти, який спершу був лише волонтером.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!