Вертикальні схили, сотні метрів прірви без страховки, загроза лавин та каменепадів — таким був шлях української альпіністки Антоніни Самойлової до вершини Нанга-Парбат, однієї з найнебезпечніших гір світу. На висоті 8125 метрів Самойлова зробила те, чого досі не робив ніхто у світовому альпінізмі: здійснила меморіальний перформанс на честь загиблих українських альпіністів-захисників у трьохметровій накидці, заповненій їхніми портретами.
Каменепади, лавини і гора, яка досі забирає кожного п’ятого альпініста
Антоніна Самойлова — перша українка, яка завершила програму П’ять найвищих вершин світу. У 2024 році вона встановила рекорд українського альпінізму, піднявшись на Еверест і Лхоцзе протягом однієї доби. Кожне своє сходження альпіністка сприймає як можливість розповісти світові про Україну та формувати її образ як країни непереможних та сильних, сміливих й талановитих людей.
Саме з цією метою влітку 2026 року вона вирушила на Нанга-Парбат (8125 м) — одну з найнебезпечніших вершин світу. Альпіністи називають її “горою-вбивцею” через катастрофічну статистику: до першого успішного сходження у 1953 році Нанга-Парбат забрала життя 31 альпініста. Та навіть сьогодні приблизно кожен п’ятий альпініст залишається на Нанзі назавжди.
— Навіть не думай сюди йти. Це дуже складна технічна й небезпечна гора. Саме так мені сказали друзі-альпіністи, які минулого сезону намагалися зійти на Нанга-Парбат. Погодні умови тоді були настільки небезпечними, що через сильні каменепади альпіністи отримували серйозні травми й були змушені переривати експедицію, — розповідає Антоніна Самойлова.
Але небезпека тут починається ще до виходу на маршрут.
Річ у тім, що Нанга-Парбат розташована в одному з найнебезпечніших районів Пакистану. Саме тут кілька років тому стався один із найтрагічніших терактів в історії світового альпінізму. У базовому таборі були розстріляні альпіністи з різних країн, серед яких — троє українців.
Ти приїжджаєш туди і вже не відчуваєш себе в безпеці. Розумієш, що ти не дуже бажаний гість. А коли починається сходження, додаються каменепади, лавини й льодові обвали. Права на помилку тут просто не існує.
Цього року погода була значно сприятливішою, ніж торік. Втім, через розташування Нанга-Парбат на самому краю Гімалайського хребта погода тут змінюється за лічені хвилини: яскраве сонце за мить перетворюється на сніговий ураган і мороз до –30°С.
Над сотнями метрів прірви — без жодної страховки
Майже весь маршрут Нанга-Парбат проходить крутим вертикальним рельєфом. Найскладнішою його ділянкою Антоніна Самойлова називає стіну Кінсхофер — майже 200-метрову вертикальну скельно-льодову стіну на висоті від 5800 до 6600 метрів.
Практично весь маршрут проходить по схилу з нахилом від 50 до 80 градусів — саме це робить Нанга-Парбат однією з найскладніших вершин для сходження. Але для мене все стало ще важчим, коли просто перед штурмовою ніччю я отруїлася. Майже добу тривало сильне зневоднення. Перед виходом на маршрут я приймала антибіотики, сорбенти та інші препарати, аби хоча б зупинити симптоми. Але вирішила йти, — розповідає Антоніна Самойлова.
Після 9 годин підйому страхувальні троси просто закінчилися
Та найважче випробування чекало альпіністку вже під час фіналього штурму. Після дев’яти годин нічного підйому фіксовані мотузки (страхувальні троси) просто закінчилися.
Попереду залишалися кілька найнебезпечніших годин сходження — без страховки, без можливості закріпитися, з єдиною опорою на власні руки, ноги та льодоруб.
Я подивилася вниз і зрозуміла: один неправильний рух — і летіти сотні метрів вниз. Мотузок просто не вистачило. І тоді я думала вже не про вершину, а про те, як ми будемо звідти спускатися, — згадує альпіністка.
30 червня о 23:30 Антоніна Самойлова стояла на вершині Нанга-Парбат.
Саме тут, на висоті 8000, альпіністка здійснила перше офіційне вшанування пам’яті українських альпіністів, які після початку повномасштабної війни стали військовими, парамедиками, розвідниками, пілотами дронів, госпітальєрами — і загинули, захищаючи Україну.
Щоб здійснити задумане, Самойлова зняла рюкзак і просто на вершині переодяглася у триметрову накидку-меморіал. На ній — понад 60 імен і портретів українських альпіністів, які могли продовжувати підкорювати вершини світу, але обрали фронт. Увесь цей час вона залишалася без кисню, адже балон був закріплений на рюкзаку.
Автором накидки Крила пам’яті став український дизайнер Федір Возианов — засновник бренду Vozianov, відомого в Європі та США.
Серед тих, чиї імена з’явилися на Крилах пам’яті, — альпініст і розвідник Євген Алещенко, військовий хірург Мирослав Дебенко, гірський турист і стрілець-санітар Роман Жук та десятки інших українців.
Антоніна Самойлова присвятила це сходження всій українській альпіністській спільноті, яка з початком повномасштабної війни стала на захист країни. Зокрема й учасникам ініціативи Climb Army, які забезпечують військових-альпіністів спорядженням, медициною, дронами та транспортом.
Для довідки. У 2024 році Антоніна Самойлова піднялася на Еверест із фотографією 28-річного розвідника ГУР Олександра Гряника (Гряна). У березні 2022 року він добровільно вирушив до оточеного Маріуполя в межах секретної спецоперації, був поранений, але відмовився від евакуації. Боєць загинув 8 травня 2022 року. Оскільки Саша понад усе любив гори, Антоніна присвятила йому сходження на найвищу вершину світу. Відтоді шеврон Олександра став постійним супутником Антоніни в усіх її експедиціях.
Раніше в ексклюзивному інтерв’ю Вікнам альпіністка Антоніна Самойлова розповіла про свої найважчі сходження та головну мотивацію.
Фото: Особистий архів Антоніни Самойлової
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!