На війні люди дедалі частіше звертаються до Бога. Неодноразово військові розповідали, як носять з собою образи та згадують ночами молитви. Допомагають їм вчити молитви та розповідають про Бога капелани.
Капелани — у християнських церквах та деяких інших релігійних організаціях різних країн світу представники духовенства, яким на постійних засадах доручають пастирську опіку над якоюсь спільнотою. Капелани можуть бути у військових, поліції, громадських організаціях, капличках тощо.
Євген Флиста ще у 2015 році їздив у зону бойових дій до військових та розвозив гуманітарну допомогу. Зараз чоловік працює капеланом у 105-й бригаді територіальної оборони Тернопільщини. Невдовзі йому мають надавати військове звання капітана. Він згадує свою першу поїздку й каже, що їхав волонтером, а повернувся капеланом.
Про роль військового священика на війні чоловік розповів для Суспільного. Євген служить уже вісім років, за цей час близько 50 разів їздив на позиції наших військових.
Я не знав, що буду капеланом. Я просто поїхав як священик, який допомагає доставити ліки, — згадує він.
Тоді чоловік мав зустрітися з людьми недалеко від Донецької області й віддати їм ліки. Проте склалося так, що довелося їхати до самої Авдіївки. Там чоловік під обстрілами почав доставляти адресну допомогу та зустрічатися з військовими. Каже, так і почалося служіння.
Євген отримав контузію на Різдво 2016 року, відтоді майже рік не їздив у зону бойових дій. Про випадок згадує:
— Коли відслужили літургію, особисто мені прийшло дуже багато порожніх смс. Я не міг зрозуміти, що це таке.
Він розповів про це командиру, той відповів:
— Мабуть, на нас ретранслятори направляють. Значить зараз будуть обстріли. Треба терміново в укриття.
Усі рушили до укриття. Прогноз командира справдився. Ударна хвиля, яка дістала до військових, відкинула капелана в опору бліндажа. Євген сильно поранив ногу, але зараз уже все добре.
У 2017 капелан Євген Флиста знову почав їздити на передову. Там разом з бійцями перебував по два – три тижні. Військові розповідають йому про себе, війну, рідних.
— Дуже багато говорять про рідних. Вони спілкуються про Бога дуже часто. Вони просять, щоб ми навчили їх молитися.
Вони дуже сильно хвилюються, чи залишаються такими, як були. Чи не змінилися в гіршу сторону.
Тому що війна дає свої плями й проблеми, особливо у стосунках із рідними, — ділиться Євген.
Серед усіх поїздок одна Євгену запам’яталася найбільше.
Був дощ, і військові зустрічали нас на колінах. Ми плакали, бо для нас було дуже дивним такі картини бачити, як військові в болоті, стоячи на колінах, зустрічають нас, священиків.
Ми заїжджаємо в їхній підрозділ і кажемо підійматися, тому що болото всюди. А вони кажуть: “Ні, ви нам Бога привезли”. Це для нас було щось особливе, — згадує чоловік.
Також Євген Флиста розповідає, як проводили богослужіння під обстрілами. Спочатку військові йшли до укриття, а згодом залишалися до кінця. Казали, що тут Бог і він їх врятує. Ще багато військових просили охрестити їх, бо хочуть бути разом Богом.
— Це були дорослі люди, які розповіли, що у них навіть ніколи не було церкви та священика.
Проте вони зрозуміли, що Бог має бути. Вони вірили в Бога, просто не знали, як це все має бути, — розповідає.
Євген Флиста підтримує те, що військових капеланів прирівняли до військовослужбовців. Проте він наголошує, що капелан не має права на зброю. Чоловік підкреслює, що навіть за інформацією з історичних джерел капелан завжди був частиною війська.
Євген зауважив, що на війні капелани представляють державу і церкву, але не конфесії.
— Ми не говоримо про приналежність до якоїсь конфесії, а говоримо про Бога. Я більше скажу, капеланство — можливо, відкидання конфесій, але навернення до єдиного Бога, — розповідає він.
Кожен українець готовий захищати свій дім. Так пенсіонер з Харківщини зустрів окупантів на порозі свого дому та дав їм бій, а згодом пішки йшов до військкомату чотири доби. Читай неймовірну історію Миколи Ковальова.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!