Кадри, на які неможливо дивитися без сліз. Українські герої повертаються додому. Втомлені, покалічені, але незламні. Через катування, які вони пережили в російському полоні, багатьом навіть важко рухатися. А близькі досі не можуть повірити, що обмін таки стався.
Рідні полонених, яких вдалось звільнити, лише тепер потроху починають спілкуватися із пресою. Історія кожного героя сповнена трагізму. Це і катування, і приниження водночас, і велике щастя від повернення додому.
Нині із більшістю працюють лікарі, хтось поїхав додому з бажанням якнайшвидше повертатися на передову. Командири азовців поки лишатимуться в Туреччині.
Серед звільнених є і Богдан Кротевич на псевдо Тавр, перший заступник командира полку Азов. Сестра Сандра обійняла його ще в Чернігівській області, хоча не уявляла, що він там буде.
Звісно, що я не знала і не очікувала. По-перше, це командири, їх просто так не звільняють.
Приїхали заздалегідь. Чотирнадцять годин прочекали на місці зустрічі, хоча все було дуже утаємничене. Каже, фізичне здоров’я брата задовільне, але морально пригнічений, оскільки ще багато бійців лишається у ворожому полоні.
Ілля Самойленко, який воює ще з 2015 року, теж удома. Усі чотири місяці він провів в одиночній камері в Москві. Мама його ще не бачила, бо у відрядженні, але вже не раз говорила телефоном. Розповідає про перший за весь цей довгий час дзвінок від сина.
Коли я взяла трубку та почула там: “Мама Алла, говоріть зі своїм Іллею”. Тут я почала втрачатися тонус в ногах, ледь не впала, але почувши його, зрозуміла, що він в порядку.
Азовець Олексій Стребков теж уже в Україні. Він на передовій з 2014 року. На Азовсталі був разом із дружиною Наталею. Її вбили російські ракети у квітні. Донька Олексія, Ірина Шматко, не вірить, що нарешті зможе обійняти батька і разом оплакати втрату мами.
У мене мурахи по тілі, це були настільки довгі дві-три секунди, поки він брав слухавку. Сказав: “Доню, не реви, я у безпеці! Все добре!”
Про полон Олексій нічого не розповідає. Лише сказав, що схуд на 25 кілограмів. Нині лікується. Тому донька вже готується відгодовувати тата та готувати йому найсмачніший у світі борщ.
Михайлові Діанову іще доведеться довго лікувати руку. За словами журналістки Віолети Киртоки, яка встигла поговорити із ним телефоном, у його руці не вистачає чотирьох сантиметрів кістки. Не менша і шкода моральна.
Сестра Діми, або більш відомого Ореста Козацького з Азову, розповіла, що її брат — такий самий. Навіть зберіг свою дитячу безпосередність. Однак перебування в Оленівці та Донецьку далися взнаки.
Проте всім тим, кого катувала РФ, настільки важко, що самі вони хотіли б про все це забути. Не поспішають звільнені військові ділитись деталями, також побоюючись нашкодити тим, хто лишився у полоні.
Поділились переживаннями та враженнями від розмови з найріднішими захисниками і родини командирів з Азовсталі. Читай, що розповіла мама Святослава Паламара “Калини” про стан сина після полону.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!