Вона вижила в автомобілі, який протитанковою ракетою підірвали росіяни. Ольга Осадча — бойова медикиня, яка з-під обстрілів рятувала поранених, а врешті-решт сама закривавленою та з переламами рятувалася з охопленої полум’ям автівки.
Зараз Ольга може посміхатися. У лікарняному холі, жінка розповідає, як у липні протитанкова керована ракета ледь не обірвала її життя. В ту ніч поблизу Пісків на Донеччині тривали важкі бої. Ольга саме вивозила поранених бійців, коли росіяни прицільно вистрілили в машину медиків.
Прилетів ПТУР. І горіли машина, горіли люди в ній.
З чотирьох людей вижили — двоє. Ольгу з палаючого авто витягував водій. З жінки злетіла каска, полум’я одразу обпекло праву сторону обличчя, почала йти кров.
Я не бачила вже нічого, очима не бачила, але водій говорив і я повзла на той голос.
Крововтрата була велика, тому Ольгу почало дуже трусити від холоду. Жінка втратила свідомість вже у швидкій, прийшла до тями за кілька днів — вже у Києві.
Рухатися вона не могла і про свої численні ушкодження дізналася не одразу. Травмований хребет, опіки, посічені ноги, розрив барабанної перетинки та розтрощені кістки.
Були переламані всі кістки справа на обличчі — орбіта, скула, щелепа. Також Ольга втратила праве око. Але їй не просто шалено боліло. Ольга, що лежала у лікарняній палаті, подумки лишалася на війні. Жінка уявляла, що у її маленькій палаті викопані два окопи й вона могла туди ховатись.
Лиш закрию очі — і знову працює артилерія. Це наслідок черепно-мозкової травми та контузії.
Усі чотири з половиною місяці у госпіталі для Ольги такі прості речі, як вмитися, поїсти та навіть просто встати з ліжка були мрією. День за днем – вчилася ходити та хоча б говорити з родиною: мамою й 12-річним сином. У жінки через поранення практично не відкривався рот.
Сина я побачила в листопаді. Я не бачила. І чесно кажучи не хотіла. В мене було жахливе обличчя.
Своє лице у лікарні Ольга побачила випадково — у ліфті, коли її везли на перев’язки. Ділиться, що вже почала думати, де у Києві хіджаб купити, щоб ніхто не побачив більше її обличчя.
Та ховатись Ользі не довелося. Вона потрапила до благодійного проєкту NoScar, де пластичні хірурги з усієї країни безкоштовно допомагають постраждалим від війни.
Пластичний хірург Артем Корчак розповідає, що жінка героїчно перенесла всі операції та вже очікує на останній етап — видалення пігменту та порохових газів.
Знаєте, поки людина жива — взагалі все можна змінити.
Поміж процедурами Ольга проходить спеціальну комісію, яка має знову допустити жінку до роботи медиком, щоправда, тепер не на передовій, а у тиловому шпиталі.
Це вже не можеш покинути. Коли йдуть обстріли, коли треба людей рятувати — як ти це покинеш?
Рятувати життя інших щоденно звикла й інша героїня. Читай історію парамедикині Аляски про роботу на фронті.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!