“Оце ти неохайна”, “От ледащо” — тричі подумай перед тим, як вимовляти такі фрази до своєї дитини. Подібні вислови демотивують, знецінюють та шкодять — кажуть психологи. Для дітей слова близьких дорослих впливають на формування сприйняття світу, себе й оточення.
Однак зовсім не давати зворотний зв’язок не можна. Тож у чому різниця між критикою і зворотним зв’язком, та як давати фідбек правильно?
Психологиня фонду Голоси дітей Руслана Мороз пояснює, чи буває критика конструктивною, і як реагувати на дії та слова, щоб не нашкодити.
Як критика впливає на розвиток дитини
Нерідко батьки навіть з найкращими намірами бувають щедрими на оціночні судження та критику своїх дітей. Але замість очікуваних результатів, вони отримують протилежний ефект: знижують самооцінку дитини та демотивують. Критика може знецінити дитячі досягнення, потенціал й звести нанівець відчуття власної важливості та унікальності.
Критика — це завжди негативна оцінка. Коли ми критикуємо інших, ми ніби знаходимося зверху, вище, позиції співбесідників нерівні. Дитина і так за віковою ієрархією перебуває нижче.
— Тож коли вона чує негативну оцінку своїх особистісних якостей, поведінки, зовнішності, її психіка зчитує: “Мене не люблять”, “Я гірша за всіх…”, – розповідає Руслана Мороз.
Альтернативою критиці може бути зворотний зв’язок — це безоціночна інформація про те, чого дитина може не помічати або не знати, оскільки не має достатнього життєвого досвіду. Це інформація для опрацювання, розширення світогляду, для того, щоб дитина інтегрувала у своє життя нові знання.
Це радше пропозиція звернути на щось увагу. Психологиня наголошує: навіть наводити переконливі аргументи дорослі повинні з повагою до особистості дитини.
Фото: Unsplash
Це не означає, що можна пропускати небезпечні чи некорисні пустощі. Але звертати увагу на те, що бажано виправити, слід так, щоб розділяти поведінку й особистість дитини: “Я тебе люблю і приймаю тебе як особистість, але не приймаю таку твою поведінку”.
Коли батьки кажуть: “Оце ти неохайна”, або “Чому ти така непунктуальна?”, то очікують, що дитина виправиться. Але негативна оцінка особистості дитини “підрізає крила”, не дає можливості розкрити потенціал, розвиватися, зростати, знищує віру у свої можливості.
— Українська мова чудово передає глибинний сенс деяких феноменів, зокрема слово “виховувати” можна тлумачити як “знаходити скарби дитини, що заховані”. Потенціал та здібності дитини заховані, тож завдання батьків – їх знайти і відкрити. А такі ярлики, як “неохайна”, “невдаха”, “тупий”, “недолугий”, можуть назавжди зруйнувати віру дитини в себе, — пояснює Руслана Мороз.
Крім того, додає фахівчиня, якщо дитину надто критикувати, можливі і психологічні наслідки:
Працюючи з підлітками, психологи часто (особливо зараз) стикаються зі скаргами на психічні порушення: розлади харчової поведінки, суїцидальна поведінка, відсутність мотивації до навчання, негативне бачення свого майбутнього та багато інших проявів.
— Булінг у навчальному закладі, до речі, теж у своїй основі має негативні висловлювання чи неприйняття особистості дитини рідними, насамперед батьками, — каже Руслана Мороз.
Фото: Unsplash
Невміння ставити реалістичні цілі та знаходити адекватні способи їх досягнення — це найменші з проблем, які очікують на таку дитину, коли вона виросте.
Якщо людина страждає від невпевненості у собі, домашнього насильства, цькування чи маніпулювання на роботі, токсичних стосунків, різних видів залежностей, — причини слід шукати в дитинстві, коли батьки, бабусі/дідусі, які начебто хотіли, щоб дитина виправилась, і вживали образливі слова та фрази.
Як екологічно говорити дитині, що вона зробила щось неправильно
Психологиня Руслана Мороз зауважує, насамперед потрібно знайти час, коли дитина буде готова слухати й чути:
Варто запитати: “Чи можу я тобі щось сказати, що, можливо, допоможе тобі виправити свою поведінку або буде корисним?” Слід вибрати момент, коли дитина буде не втомлена, не засмучена.
Якщо момент невдалий, потрібно допомогти дитині заспокоїтись — є безліч технік психологічної допомоги й самодопомоги екологічним способом. І тільки потім домовитися про розмову, в якій буде висловлений зворотний зв’язок.
Починати можна з проговорення сильних сторін дитини, з того, що ти помічаєш успіхи, старання, що ти цінуєш у дитині, і тільки потім переходити на ті помилки, які ти помітив(-ла).
Не забувай, що ми це говоримо не для того, щоб принизити дитину чи відчути себе більш важливими і мудрими. Якщо ти відчуваєш це в собі — слід відвідати психотерапію, бо емоційно зрілі дорослі не конкурують з дитиною.
Користь від зворотного зв’язку полягає саме в тому, щоб наші слова стимулювали розвиток, зростання, надихали на розкриття найкращих рис дитини, її потенціалу, — пояснює Руслана Мороз.
Дитина може почати виправдовуватись або пояснювати, чому вчинила саме так. Вислухай уважно, використовуй мову тіла — навіть без слів можна дати дитині зрозуміти, що ти її слухаєш, сприймаєш позитивно і для тебе важливо, що вона каже.
— Якщо впевнені, що дитина зробила помилку або її думка хибна, уточніть наміри — можливо, ти розумієш це інакше.
Віддзеркалюй думку, висловлену дитиною, повторюючи або перефразовуючи слова. Наприклад, “Те, про що ти говориш, чи означає це, що…?”, “Чи правильно я розумію, що ти переживаєш…/що мотивом твого вчинку було…/що твої наміри були…?”
Говорити потрібно так, аби очі були на одному рівні, зберігай зоровий контакт і говори м’яким спокійним голосом. Давати оцінку або критикувати можна й інтонацією, металевим тоном чи насупленими бровами, але не ображаючи дитину словами, — зазначає психологиня.
Які фрази не можна говорити дитині
Психологиня впевнена: будь-яку шкідливу оціночну репліку можна замінити більш екологічною. Вона наводить кілька прикладів:
- Ти такий бруднуля, не можеш їсти охайно, щоб не замазюкатись!
Замість цього можна сказати: “Я знаю, що ти можеш їсти більш акуратно, можна скористатися серветкою”.
- Ти такий лінивий! Скільки можна сидіти в телефоні замість того, щоб робити уроки?
Спробуй помітити успіхи дитини в навчанні/спорті/іншій діяльності й акцентувати на них увагу: “Час, витрачений на це, допоміг упоратися з важкою контрольною/дав чудові результати у спорті/яка неймовірна картина вийшла”.
- У тебе завжди безлад у кімнаті! Усі речі розкидані, неможливо зайти!
Краще висловити своє незадоволення так: “Я бачу, що кімната ще неприбрана, і мене це засмучує. Для мене важливо, щоб у квартирі було чисто”.
Фото: Unsplash
Руслана Мороз пояснює, хочемо ми чи ні, проте дитина формує уявлення про себе завжди спочатку на основі висловлювань рідних про неї, зокрема емоційного забарвлення слів.
Емоційний зворотний зв’язок полягає й у тому, щоб підтримати дитину. Особливо, якщо вона зізналась у чомусь, що її так бентежить або лякає, чи що вона зробила, помилилась, або вчинила нечесно.
Дорослі теж не завжди наважуються поділитися чимось інтимним або неприємним навіть із найближчою людиною.
Важливо, щоб дитина чула у відповідь: “Дякую, що ти поділився/-лась зі мною своїми переживаннями й довірився/-лась мені в цьому непростому для тебе питанні”, “Я ціную твою довіру” або “Не завжди легко розповідати комусь про свої переживання і стрес, особливо якщо ти відчуваєш, що помилився/-лась. Помилитися може кожен. Радію, що ти поділився/-лась цим зі мною”. Вона буде довго пам’ятати ці моменти справжньої інтимності.
Фахівчиня підсумовує, що тоді в дитини виростають крила і формується думка, що світ безпечний. Я можу довіряти близьким дорослим. Мене люблять. Я вірю в себе. Я все зможу!
Тільки так дитина буде готова і здатна виправляти свої помилки і прагнути стати кращою.
Спілкувалася Юлія Медюх-Войціховська
Раніше ми розповідали, як підтримати підлітків під час війни.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.