Війна так чи інакше впливає на стосунки в родині. Проте нам під силу зробити так, щоб вони змінились на краще, а не на гірше.
Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз розповіла в ефірі телемарафону, як правильно підтримати дитину під час війни, чому не варто бути ідеальними дорослими для малечі та як допомогти гіперактивним або надто спокійним діткам під час бойових дій.
Діти більш гнучкі та адаптивні. Їхня психіка легше пристосовується, але вона дійсно вразливіша. Бо в них немає дорослої усвідомленості та досвіду, — зазначає Ройз.
За її словами, запорука стабільної психіки дітей — адекватна поведінка батьків. Тому, перш за все дорослим потрібно піклуватись про свої емоції.
Коли батьки закриють свої потреби, то зможуть побачити потреби своїх дітей. Малюкам важливо знати, що рідним не байдуже на їхні почуття.
Існує дві моделі поведінки дитини під час надміру стресової ситуації: перезбудження та заціпеніння.
Коли дитина млява та перебуває у стані заціпеніння, батьки рідко б’ють на сполох, розповідає Світлана Ройз.
Але дитина і в стані війни, і в мирний час має бути незручною для нас.
Якщо ти помітив(-ла), що дитині сумно чи вона переживає надміру, запропонуй зробити разом якусь дію, наприклад запропонуй: “Стисни мене в обіймах”, “Подихай разом зі мною” тощо.
Будь-які вправи чи піклування про дитину краще завершувати дією, радить дитяча психологиня.
Зрозуміло, що іноді в кожного трапляються емоційні зриви й тоді всі почуття можуть вилитись на дитину. У такому разі потрібно нагадати собі й усвідомити, що ти жива людина, а відтак — не ідеальна. І не треба навіть намагатись такою стати.
Поруч з ідеальними дорослими діти не розвиваються і не можуть відчути спокій, — запевняє психологиня.
Проте потрібно чесно пояснити малюку, що ти відчуваєш, чому злишся чи сумуєш, а також попросити вибачення за свою поведінку. У цьому немає нічого страшного чи сороміцького.
Дитина вчиться життю, дивлячись на своє оточення. Тож від тебе залежить, як вона в майбутньому реагуватиме на власні емоції та чи зможе впоратись з проблемами.
Однак під час розмови з дітьми точно не потрібно перекидати на них відчуття відповідальності та говорити щось на кшталт “заради тебе я покинув/-ла свою домівку та переїхав/-ла в іншу країну”. Адже малюк не може впоратись з таким об’ємом відповідальності.
Краще підтримувати почуття дитини та наголошувати, що ви разом впораєтесь з усіма негараздами й усе буде добре.
Постійний стрес, страх за життя, втома та невизначеність призводять до психологічного виснаження. У такому стані дорослі можуть зриватись на дитину. Читай, що таке емоційне вигорання у батьків та як контролювати свої почуття.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!