Війна кожному болить по-своєму. Її прояви ми можемо побачити й у мирних, на перший погляд, сферах життя: цьогоріч у школи посходилися діти з різних міст, і кожна дитина має свою, особливу історію.
У когось тато воює, а чийсь — ходить у школу на батьківські збори; хтось став ВПО й досі не може перейти на українську, але пережив бомбардування чи окупацію.
Як підготувати дітлахів до такої різноманітності історій в одному колективі — розповів дитячий психіатр Олег Романчук виданню LIGA.Life.
Як говорити з дитиною про війну
По-перше, варто дотримуватися золотої середини в інформаційній обізнаності твоєї дитини. Не переобтяжувати дитячу свідомість, але й не тримати в ізоляції від правди: діти все одно дізнаються правду, тож краще, щоб це було від батьків.
Підтримуй, пояснюй, відповідай, будь прикладом, давай час на відпочинок, залучай. Ось ключові правила для батьків у цей час.
До слова, про пояснення: варто розповісти дитині про те, що зараз кожен з нас має перебувати на своєму місці: хтось воює на фронті, а хтось — підтримує економіку країни з дому; хтось кинувся у волонтерство, а хтось рятує життя людей та міст на роботі в критичній інфраструктурі.
Діти також зараз мають бути на своєму місці: поясніть, що кожен з нас — герой, бо військові борються за те, щоб українські дітки могли вчитися в школах.
Це важливо: про що ще потрібно поговорити з дитиною?
- Мова. Справді, українська мова є важливою для нас усіх. Але є діти, яким важко перейти на українську, коли все своє життя вони спілкувалися російською. Поясни це дитині, щоб не виникло неприємних ситуацій. Краще запропонуй допомагати новенькому/новенькій з вивченням рідної мови.
- Пережити обстріли — стати героєм? Якщо твоя дитина стикнулася з агресивною поведінкою дитини, котра пережила активні бойові дії чи окупацію, поясни, що люди часто зриваються на агресію, коли переживають чи бояться.
Навчи свою дитину відповідати співчуттям, а не взаємною агресією.
- Якщо батьки на фронті. Коли хтось із батьків дитини перебуває на фронті, вона може не лише переживати, а й почуватися покинутою. Найкращою підтримкою для такої дитини є виявлення шани від однолітків.
Щоб дитина була готова відкритися у випадку особистої трагедії, інші діти могли б висловити подяку за роботу, що роблять її батьки на фронті.
Батькам важливо звертати увагу на настрій та стан своєї дитини, а ще — на її розмови про школу та однокласників. Щоб не пропустити важливого моменту, краще підготуватися завчасно: як говорити з дитиною про смерть — читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та будь в курсі всіх останніх новин!