Ми виборюємо для себе та наступних поколінь життя у вільній незалежній країні, як наші пращури виборювали свободу для нас.
Однак війна — це травма, до того ж не лише окремого індивіда, а цілого народу. В словничку психології це має назву колективна травма.
Психотерапевтка Софія Терлез розповіла, які наслідки психологічної травми ми відчуваємо вже зараз та як її прожити, щоб наступні покоління не постраждали.
Що таке колективна травма
Для початку визначимося з поняттям колективна травма. Ним називають результат психологічного впливу, який здійснює на людей травматична подія, до прикладу, війна.
Така подія далеко не завжди призводитиме до травми в індивіда чи в колективу, адже реакції на стрес можуть бути абсолютно різні і призводити до таких наслідків:
- У декого розвивається ригідна поведінка, де відсутня психологічна гнучкість. Внаслідок цього люди ніби заморожують свої реакції та вдаються до румінації.
- Дехто більш експресивно переживає колективну травму, що призводить до розладів у суспільстві: насторожене ставлення абсолютно до всіх, агресія, недовіра.
- Іноді колективна травма призводить до гуртування та єднання, важкі події активують психологічне зростання та усвідомлення власних сил.
Як передається колективна травма
Зараз можна зустріти всі три типи психічної реакції на колективну травму. Вони залишать по собі сильний відбиток на нашій загальній поведінці та сприйнятті світу.
Внаслідок цього люди з нисхідною реакцією можуть на підкірці вважати себе поганими, негідними людьми. А також мати установку, що нікому не можна довіряти, а світ надто жорстокий.
Ці думки ніколи не будуть озвучені, однак підсвідомі реакції можуть бути красномовнішими.
Так, коли у людини, яка не пропрацювала свої нові установки, з’явиться дитина, то малеча зчитає і наслідує їх собі.
Адже діти копіюють моделі поведінки батьків, аж доки не досягнуть свідомого віку. Ці моделі залягають на глибину підсвідомості й треба буде дуже постаратися, щоб їх змінити.
Наслідувати колективну травму можуть дві — три генерації. Вони матимуть більш виражені індивідуальний і колективний страх, почуття вразливості та приниження, кризу ідентичності.
Вакцинація від кризи: чому ми більш захищені від травм
Зокрема, наше покоління теж належить до генерації, яка переживає колективну травму Голодомору та Другої світової війни.
Та події, які відбуваються зараз, українці переживатимуть простіше з багатьох причин, які можна назвати вакцинацією від колективної травми:
- Нас бачать, визнають та підтримують у всьому світі, а отже, ми певні, що робимо все правильно.
Дуже важко рухатися вперед із соромом, із відчуттям, що це і твоя вина, що ти щось зробив(-ла) неправильно.
- Ми боремося, ми в активній позиції захисту, що нетипово для позиції жертви.
Це все дієво, однак треба попіклуватися про себе, щоб ця травма якомога менше впливала на твоє життя й життя твоїх дітей.
Як допомогти собі пережити колективну травму
Турбота й увага до власних почуттів, пропрацювання й проговорення того, що турбує, може дати більше, ніж ти думаєш. Це звільняє тебе від власних страхів, упереджень і дає небачену силу свободи. Щоб отримати це:
- Оточи себе близькими людьми, з якими ти почуваєшся безпечно і можеш проговорити все, що турбує.
- Прийми, що з хорошими людьми трапляються погані речі. Наш світ перевернувся, і тепер скривдити можуть навіть тих, хто старається робити все правильно.
- Поясни собі, що трапилося. Часом наша психіка блокує негативні події й нам треба багато часу, щоб усвідомити, що ж трапилося.
Та цього замало. Щоб пережити, треба надати сенс подіям, точно й логічно пояснитися, щоб усі пазли історії склалися в послідовний ланцюжок подій з початком і продовженням.
Росія знищувала українську ідентичність всюди, куди могла дотягнутися її рука. Не оминула вона й кубанських козаків. Читай, як Росія викорінювала українськість на теренах сучасної Кубані.
Не пропусти цікаві матеріали, підписуйся на наш Telegram-канал.