Ми виборюємо для себе та наступних поколінь життя у вільній незалежній країні, як наші пращури виборювали свободу для нас.
Однак війна — це травма, до того ж не лише окремого індивіда, а цілого народу. В словничку психології це має назву колективна травма.
Психотерапевтка Софія Терлез розповіла, які наслідки психологічної травми ми відчуваємо вже зараз та як її прожити, щоб наступні покоління не постраждали.
Для початку визначимося з поняттям колективна травма. Ним називають результат психологічного впливу, який здійснює на людей травматична подія, до прикладу, війна.
Така подія далеко не завжди призводитиме до травми в індивіда чи в колективу, адже реакції на стрес можуть бути абсолютно різні і призводити до таких наслідків:
Зараз можна зустріти всі три типи психічної реакції на колективну травму. Вони залишать по собі сильний відбиток на нашій загальній поведінці та сприйнятті світу.
Внаслідок цього люди з нисхідною реакцією можуть на підкірці вважати себе поганими, негідними людьми. А також мати установку, що нікому не можна довіряти, а світ надто жорстокий.
Ці думки ніколи не будуть озвучені, однак підсвідомі реакції можуть бути красномовнішими.
Так, коли у людини, яка не пропрацювала свої нові установки, з’явиться дитина, то малеча зчитає і наслідує їх собі.
Адже діти копіюють моделі поведінки батьків, аж доки не досягнуть свідомого віку. Ці моделі залягають на глибину підсвідомості й треба буде дуже постаратися, щоб їх змінити.
Наслідувати колективну травму можуть дві — три генерації. Вони матимуть більш виражені індивідуальний і колективний страх, почуття вразливості та приниження, кризу ідентичності.
Зокрема, наше покоління теж належить до генерації, яка переживає колективну травму Голодомору та Другої світової війни.
Та події, які відбуваються зараз, українці переживатимуть простіше з багатьох причин, які можна назвати вакцинацією від колективної травми:
Дуже важко рухатися вперед із соромом, із відчуттям, що це і твоя вина, що ти щось зробив(-ла) неправильно.
Це все дієво, однак треба попіклуватися про себе, щоб ця травма якомога менше впливала на твоє життя й життя твоїх дітей.
Турбота й увага до власних почуттів, пропрацювання й проговорення того, що турбує, може дати більше, ніж ти думаєш. Це звільняє тебе від власних страхів, упереджень і дає небачену силу свободи. Щоб отримати це:
Та цього замало. Щоб пережити, треба надати сенс подіям, точно й логічно пояснитися, щоб усі пазли історії склалися в послідовний ланцюжок подій з початком і продовженням.
Росія знищувала українську ідентичність всюди, куди могла дотягнутися її рука. Не оминула вона й кубанських козаків. Читай, як Росія викорінювала українськість на теренах сучасної Кубані.
Не пропусти цікаві матеріали, підписуйся на наш Telegram-канал.