Третини суспільства достатньо, щоб вистояти, але не перемогти: інтерв’ю Йосипа Зісельса про війну в Україні

Українці боряться за свою свободу не лише майже два роки, поки триває повномасштабна війна. Це протистояння з силами тоталітарного зла триває вже не одне століття.

Однак лише зараз демократичний світ відчув чітко спорідненість з українськими борцями у цінностях. Про це говорить й український громадський діяч, політв’язень, дисидент єврейського походження та виконавчий віцепрезидент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс.

В інтерв’ю каналу ТРО Медіа громадський діяч Йосиф Зісельс розповів про те, що можна буде вважати перемогою України над РФ, чому не можна порівнювати війну в Україні та Ізраїлі, а також висловив думку про протистояння тоталітаризму і демократії у світі.

Про поширення війни на весь світ

Війна, яка розпочалась у 2014 році Росії проти України перетворюється за останні півтора року на міжцивілізаційну війну. Адже навколо України згрупувалися 54 країни демократичного цивілізованого світу, а навколо Росії об’єднуються країни антидемократичні, які мають також свої амбіції авторитарні на захоплення інших країн.

Наприклад Північна Корея весь час хоче захопити Південну Корею і шукає тільки привід для цього та можливості. Тепер, коли Росія веде війну проти України, авторитарним державам здається, що їм також можна зробити щось подібне.

Наша перемога України над Росією, думаю, відіб’є бажання багатьом розпочинати такі авантюри. Але до перемоги ще далеко.

Інші країни, різні терористи, які також є антидемократичними, утворюють певну дугу нестабільності, у чому зацікавлена передусім і Росія та її союзники. Якщо буде нестабільність, тоді вони зможуть шантажувати вільний демократичний світ своєю агресією, щоб вижимати якісь поступки.

Але, впевнений, що вони так не хочуть брати участь у реальній війні, бо проти цивілізованого світу, проти США, Великої Британії їм неможливо воювати. Терористи хочуть шантажувати, тому роблять погрози, тому є напади, обстріли в різних регіонах світу.

Тому тепер виник ще одне вогнище нестабільності на Близькому Сході, коли палестинська терористична організація ХАМАС напала на Ізраїль, користуючись суботою, шабатом. Було багато жертв цивільного населення, чого перед тим у війнах Ізраїля з арабським світом не було давно.

Це такий новий штрих, який підказує нам, що це також погроза. Це шантаж: “Будете погано себе вести, ми будемо ось так робити”. Це робиться для того, щоб виторгувати собі преференції різні, бо їм мало того, що їм давали раніше. Вони хочуть більше.

Про порівняння подій в Україні та Ізраїлі

Порівнювати можна все що завгодно. Однак за порівняння не можна ототожнювати, бо певна зовнішня схожість не означає, що сутність цих двох процесів ідентична.

У нас різна історія, різні регіони, різні ідентичності народів, які проживають на наших теренах. Тому зовнішньо може бути схожість. Наприклад історія про те, що ХАМАС готувався до нападу майже два роки під керівництвом Ірану та не виключено, що росіяни брали участь у цьому. ХАМАС зрозумів, що це повинен бути неординарний напад для того, щоб весь світ здригнувся та їм це вдалося.

Якщо вони програють цю війну, їм начхати на це, на загибель там тисяч мирних палестинців, які не в ХАМАС, а просто хочуть виживати. Вони не представляють цей народ, а якісь радикальні кола одного з угруповань.

Кінцем такої війни, як в Ізраїлі, повинен бути стійкий мир. Так само можна сказати й про Україну. Кінець війни з Росією — це стійкий мир. Він має нам забезпечити на дві генерації, хоча б на 30-40 років мир і можливість для відбудови та розвитку. Для цього нам потрібно на кордоні мати сусідом демократичну країну або якусь буферну зону з непевним статусом.

Читати на тему

Цей день перевернув все! Історія Олександра Пасховера про життя між двома війнами Ізраїлю та України

В Україні вирішується доля світу. Тут зараз пишеться історія, — говорить Олександр Пасховер.

Про майбутнє України та умови перемоги над РФ

Ми зараз проходимо схожий етап, як колись був у 17 столітті у козаків, коли вони не хотіли працювати на пана, а прагнули жити вільно. Але нас не так, як тоді піввідсотка. На мій погляд, у нас третина населення України, яких можна ототожнити з тими козаками, для яких свобода була важливіше навіть за життя.

Чому захід почав нам минулого року допомагати? У них не було жодних зобов’язань. Вони дивилися, що з цього вийде.

Коли захід побачив, що нам свобода дорожча за життя, він відчув спорідненість душ, бо на заході свобода — це основна цінність.

А виявилось, що нашої третини достатньо, щоб зупинити Росію. Щоб перемогти — ні, третини буде мало. Ця третина — це люди які люблять свободу, які допомагають фронту, кому це потрібно, пораненим, людям з ампутаціями.

Потрібно, щоб 80% мобілізувалося, було три зміни роботи військової промисловості. На війну повинно працювати все. Це я утрирую, довожу до абсолюту, але інакше не перемагають.

Невелика країна, не така сильна та розвинена не перемагає таку країну як Росія. Тільки якщо вона повністю на цьому вигорає та віддає для цього всі зусилля.

Це сила, завдяки якій Україна тримається і перемагає, настільки наскільки в неї вистачає сил. І це дає нам надію на те, що ми витримаємо все, поки нас не стане 80%.

Цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління і застарілими методами. Про це раніше говорив головнокомандувач ЗСУ журналістам The Economist. Читай головне зі статті Валерія Залужного.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.