ЗРК часто виходить з ладу через вік: історія командира батареї ППО Лева про захист неба та мрії про нову зброю

Коли у тебе в руках зброя 60-х років минулого століття, а ракети всього на десять років молодші, то збиття надскладних повітряних цілей ворога як, наприклад, таких як калібри — стає справжнім випробуванням характеру.

На щастя, українські захисники мають не лише його, але й терпіння та кмітливість, аби застосувати навіть старе радянське обладнання проти ворожих снарядів.

Цим займається і командир стартової батареї С-125 зенітної ракетної Одеської бригади Повітряне командування Південь, якого звуть Лев.

Цей захисник вже довів, що його ім’я говорить саме за себе, адже коли розумів, що ворог занадто близько, а повномасштабне вторгнення це лише питання часу, то вирішив не просто чекати, поки хтось інший стане на оборону країни, а набратись знань, аби зробити це власноруч.

До війни не можна підготуватись, але я спробував, — каже Лев пресслужбі Командування Повітряних сил ЗСУ.

Тож після закінчення школи, Лев одразу вирішив вступити до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. І це попри те, що в його родині ще не було військових. Батьки лише наполягали, аби хлопчина добре вчив історію.

Вибір ЗВО був не питанням спадковості чи великих перспектив, а швидше втекти чи боротись за своє.

Лев впевнений, що йому пощастило майже встигнути закінчити навчання, аби зустріти повномасштабну війну з потрібними навичками та знаннями. І хоч військовий не мав досвіду, але вже був навченим офіцером.

Достроково закінчив навчання навесні 2022 року, після чого хлопець з одногрупниками вирушили здобувати нові знання вже на практиці та захищати українське небо.

Рік роботи на комплексі Бук-М1 — і ось Лев отримує шанс приєднатись до новоствореного підрозділу, який працює на С-125. І хоч він застарілий, захисник все ж таки яскраво дебютує на полі бою — знищеним Калібром, після якого ще вдалося приземлити півсотні ворожих ракет та дронів різних типів.

Проте Лев відверто зізнається, що за сухими цифрами у звітах та яскравими знищеннями ворожих снарядів стоїть величезна робота. Особливо її ускладнює той факт, що працювати доводиться на старому радянському комплексі, який не мобільний та розроблявся у 60-х роках минулого століття. Тож, щоб ракета потрапила в ціль, потрібно прикласти чимало зусиль.

Алгоритм збиття ворожих цілей – багатоступеневий і зовсім непростий. А ще треба завжди перевіряти ракети на справність, адже більшість із них 70-80-х років.

Окрема тема, каже Лев, це постійна зміна позицій, оскільки переміщувати комплекс з місця на місце досить непроста задача. А через постійні несправності, у командира з його бійцями завжди є робота навіть без бойових завдань.

Часто щось виходить із ладу через вік ЗРК… Але я зовсім не скаржусь, ми робимо одну із найбільш шляхетних справ — захищаємо своїх людей, свою країну — боронячи українське небо!

Читати на тему

Якщо один “загальмує” — це коштуватиме дуже дорого: операторка ЗРК С-300 Тетяна про мотивацію нищити ворога

Як Тетяна понад 20 років служить Україні та про що мріє найдужче: у матеріалі.

Дуже допомагає Леву та його побратимам налагодження служби в підрозділі. Це дає відчуття, ніби вони стали єдиним організмом. І це дійсно дає можливість командиру керувати стартовою батареєю — кількома пусковими установками, на кожній з яких по чотири ракети.

Також доводиться керувати транспортно-заряджаючими машинами та системою управління старту. Адже в нього з побратимами немає такої розкоші, як робота в автоматичному режимі, як у сучасних західних комплексах.

Тож доводиться щоразу виставляти всі параметри вручну, самостійно стежити за координатами цілей та контролювати налаштування антен.

І хоч попри всі складнощі бійці з комплексу С-125 знищують ціль за ціллю, Лев каже, хотілося б зрештою пересісти на сучасний ЗРК. Англійську для навчання з побратимами знають.

Та додає, що це бажання не для полегшення власної роботи, а лише для збільшення ефективності на полі бою, щоб краще захищати українців від терору російських окупантів.

Ми усвідомлюємо шалену відповідальність, покладену на нас. Але як би ми не намагались, стрибнути вище голови неможливо. Тож поки що воюємо на тому, що маємо і витискаємо з техніки максимум!

Їхнє щонічне безсоння — то збережені життя, вцілілі будинки та енергетична інфраструктура. Йдеться про вояків мобільних вогневих груп, що невтомно полюють за ворожими ударними безпілотниками. Серед них є й бійці 116-ї ОМБр. Читай, як зенітники збивають дрони на передовій.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.