Українське військо має сотні тисяч облич. Понад 62 тис. з них — жіночі. Тож військо України тепер не лише бореться з окупантами, а й руйнує гендерні стереотипи. Зокрема, Тетяна: поряд із чоловіком-артилеристом, жінка працює операторкою зенітно-ракетного комплексу С-300.
Тетяна має два ордени За мужність — III та II ступенів. На рахунку її дивізіону — понад 140 знищених цілей.
Її історію розповіли у Командуванні Повітряних сил України. Ми переповідаємо найцікавіше про військовослужбовицю.
Одна помилка може коштувати дуже дорого
За штурвалом своєї “трьохсотки” Тетяна захоплює та супроводжує цілі у складі Херсонської зенітної ракетної бригади. Жінка присвятила армії понад 20 років свого життя. Служить і її чоловік, а двійко дітей ще навчаються.
— Траплялось різне. Якось на півдні одним залпом нашої “трьохсотки” збили одразу три ворожі ракети, що летіли групою. А ще було чергування, коли за одну бойову роботу здійснили 15 пусків, з яких 14 ракет успішно знищили свої цілі, — розповідає Тетяна.
Жінка пояснює, що у її роботі головним залишається людський фактор, адже система С-300 далеко не сучасна й не автоматизована, тож успіх ураження цілі залежить від підготовки кожного бійця та злагодженої роботи у команді.
Тут заведено записувати всі успіхи на командний рахунок, адже над результатом працювали усі.
— Я хоч і “маленький гвинтик” у загальному ланцюжку протиповітряної оборони, та усвідомлюю шалену особисту відповідальність. Моє завдання — зловити ціль максимально швидко, адже за якихось кілька секунд шанс на збиття буде втрачено. Тож напруга під час бойової роботи у нас серйозна.
Якщо хтось один “загальмує” або зробить помилку — це може коштувати надзвичайно дорого, — каже операторка С-300.
Хоча, звісно, коли жінка пішла до армії разом із чоловіком понад 20 років тому, то її робота не обіцяла такого ритму та стресу.
Стрільба на полігоні була подією року
Тетяна зізнається: усі попередні роки служби вона сприймала як буденність, рутину. Стрільба на полігоні відбувалася настільки рідко, що самі військові вважали це подією року.
Та все змінилося 24 лютого злощасного 2022 року.
— 24 лютого 2022 ми відкрили бойовий рахунок на Одещині першою збитою російською ракетою. Відтоді не зупиняємось: протиповітряні бої, знищення повітряних цілей, зміна позицій, згортання-розгортання техніки, бойові чергування.
Я відчуваю себе важливою та корисною, цілковито на своєму місці. І попри хронічну втому, сповнена рішучості й натхнення й далі бити ворога аж до перемоги, — каже військова.
Вона сумує за дітьми та спільним проведенням часу у родині. Але розуміє та підкреслює: саме заради дітей вона, як і більшість інших військових, служать своїй батьківщині.
— Саме заради них намагаємось вберегти наші домівки від ворожих ракет і продовжуємо наполегливо знищувати ворога, — наголошує Тетяна.
Інша військова на псевдо Руда розповіла про порятунок життів на передовій та справжню війну зі смертю. Її історію читай в іншому матеріалі за посиланням.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!