8 липня у Бірмінгемі, штат Алабама, США, стартували 11-ті Всесвітні ігри — своєрідна Олімпіада для неолімпійських видів спорту.
Одним з українських атлетів, які захищатимуть спортивну честь країни, став чемпіон світу з кікбоксингу Роман Щербатюк. Хлопець — чотириразовий володар Кубка світу, переможець Кубка Європи, бронзовий призер чемпіонату континенту, віце-чемпіон і чемпіон світу. Тепер в його колекції є й бронза зі Всесвітніх ігор.
Але не тільки спорт присутній в житті Романа. З початку повномасштабного вторгнення він захищав Україну від окупантів, а після закінчення змагань планує повернутися на фронт.
Початок повномасштабної війни
Під час повномасштабного вторгнення Росії Роман був у рідних Черкасах. Він добре пам’ятає той день.
— У мене вже була зібрана тривожна валіза, я приблизно знав, що робитиму, якщо це станеться.
Я почув вибухи, і батько подзвонив зі словами: “Ромо, прокидайся, почалася війна”. Мене кинуло в холодний піт, — пригадує хлопець.
Утім, Роман не зволікав. Узяв свою мисливську рушницю і пішов до територіальної оборони з батьком. Згадує, що спочатку поїхали на один із новостворених блокпостів для підсилення поліціянтів. Також, за словами спортсмена, за три – чотири дні тероборона була повністю сформована й чоловікам видали зброю.
Потім Романа відібрали до групи швидкого реагування, почалася бойова підготовка. Після неї — перше таємне завдання. Близько місяця хлопець охороняв стратегічні об’єкти міста. Каже: жили просто неба, у польових умовах, на холоді й морозі.
Як потрапив на передову
Вже у квітні бійців почали готувати до фронту. Виїжджали на полігон, вчилися стріляти, метати гранати.
— Коли ми вирушали в Луганську область, зрозуміли, що “наркомани й алкоголіки” закінчилися.
Проти нас воювала добре підготовлена армія — вагнерівці, кадирівці, російські військові. Розслаблятися не можна було.
Треба було щомиті бути максимально зібраними, — розповідає Роман.
Коли чоловіки приїхали в Попасну, Романові запропонували стати гранатометником. Хлопець зізнається, що не мав такого досвіду, лише читав інструкції та дивився відео на YouTube. Попри це, він погодився.
Хлопець розповідає, що не міг повірити у реалії навколо, здавалося, що то комп’ютерна гра. Тож тут йому допомогло спортивне минуле й підготовка, насамперед — моральна.
Спортсмен зізнається, що порівнював усе з виходом на ринг: коли боїшся, але навіть самому собі в цьому не зізнаєшся.
— Коли дісталися місця висадки, почалася паніка. Сержант Вишневецький навчив мене: “Якщо чуєш свист — лягай”.
Під час кожного свисту я падав на землю. Я ще не розумів, далеко це чи близько. Я падав, вставав з важким рюкзаком і продовжував іти.
І це теж було, наче уривки з фільму про війну. А я — персонаж, — згадує Роман.
— Нас зустріли хлопці, ми дійшли до місця дислокації. Потім наш командир каже фразу, яку я запам’ятав на все життя: “Ласкаво просимо в Попасну”, — розповідає спортсмен.
Війна на фронті
Роман розповідає, що у Попасній були запеклі бої. Ворог не припиняв артобстріли та використовував дрони, за якими відразу прилітали снаряди. Коли вдавалося, спали на дошках, ящиках і кожухах. Їжа була, але за нею зайвий раз ніхто не ходив, щоб не дати ворогу шанс викрити підрозділ.
— У нас була вулиця, яку ми захищали. Ми вирили великий окоп і там облаштувалися. А ворог намагався нас вибити. Тактика була така: робили розвідку боєм, визначали позиції — і туди починався потужний артобстріл. Гранатометні системи. І так по колу: розвідка боєм — артобстріл.
Вони так працювали до повного знищення позицій. На останній день, перед виходом з Попасної, у нас уже не було позицій. Все було зруйноване до підвалів, — каже Роман.
Поговорити з батьками та коханою вдавалося рідко, проте вони підтримували, завжди говорили, що чекають додому.
В зоні бойових дій черкаські тероборонівці провели місяць. Вони опинилися віч-на-віч з професіоналами-головорізами та вистояли. Після повернення з Попасної Роман Щербатюк освідчився своїй дівчині, відтак вони одружилися.
Повернення у спорт
Ще на початку березня президентка Федерації кікбоксингу ВАКО Ольга Павленко пропонувала Роману їхати на збори в Польщу. Але він відмовився. Тож до 12 травня спорту в його житті не було.
Фото: Faceebook
— Коли ми вийшли й повернулися до Черкас, я почав лікувати вибухо-шумову травму. Були шуми, дзвін у вухах, головний біль, — каже солдат.
Проте вже на шостий день поїхав-таки на спортивні збори — завдяки клопотанням тренерів збірної. Хлопець сильно хотів повернутися воювати, але все ж змінив фронт на спорт. Буквально за кілька тижнів Роман переміг на Кубку світу!
Нині ж він здобув бронзу на Всесвітніх іграх у США.
Коли розберуся з суперниками в ринзі, продовжу захищати Україну, — твердо заявив Роман.
Українські спортсмени, співаки й бізнесмени залишили свою звичну роботу й стали на оборону України. Неабияку сміливість проявляють українські жінки, які знищують окупантів на рівні з чоловіками. Раніше ми розповідали історію Євгенії Емеральд, української снайперки, яка покинула свій бізнес заради оборони Батьківщини.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!