Українську парамедикиню-волонтерку Юлію Паєвську, яку більше знають за позивним Тайра, 17 червня звільнили з російського полону. Зі своєю сім’єю, чоловіком і донькою, вона побачилася в лікарні, куди її доставили українські військові. Юлія схудла на 10 кг і нині страждає на посттравматичний розлад.
В інтерв’ю вона розповіла про допити у російському полоні та дала поради тим, хто постраждав від війни.
Починаю вірити, що повернулась. Моя сім’я дуже багато для цього зробила. Я зустрілася з друзями, не з усіма, це поправимо. Потроху відновлююсь.
Коли я побачила першого хлопця в українському однострої, я обійняла його і в той момент зрозуміла, що повернулась.
За деякий час до обміну Тайру вивели з камери й повели в кімнату, попросили зробити запис, що їжа та умови в полоні нормальна, що вона жива. Тоді їй повідомили, що будуть міняти. І так сталося.
Після повернення я обійняла свою родину і ми стояли мовчки довго-довго.
Моя поява для родини була сюрпризом. Я подзвонила їм вже з дороги й повідомила про приїзд. Мене одразу забрали в госпіталь.
Постійний психологічний тиск, фізичні дії — дуже важко, але це можна пережити. Мені взагалі пощастило, адже могло бути значно гірше. Росіяни заподіяли багато речей, які неможливо пробачити, але вони все одно люди, в них є діти.
Я не можу сказати, що ненавиджу їх. Ставлюся, як до пацієнтів. Пропаганда вбила в них ідею, що вони люди. Росіяни хотіли, щоб я зізналась, що вбила батьків сиріт, але я не зізналась, адже це неправда.
Спочатку вони не збирались обмінювати мене, але під тиском української спільноти та світової вони змінили своє рішення.
Ця підтримка мене витягла. Я не мала інформації, але відчувала її. Вірила, що все буде добре.
Зараз Тайра почувається значно краще. Фізичний стан майже відновився, але вагу жінка ще не набрала. Жартує, що, може, це й добре. Каже, що зараз важко психологічно, але Юлія певна, що скоро відновиться, адже працює з психологом.
Тайра дала поради тим, хто постраждав від російської агресії:
Юлія каже, що карає себе за те, що на волі. Вона знову навчилася посміхатись, знаходити приводи для радощів. Психолог радить будувати плани на майбутнє навіть тим, хто ще в полоні.
Родичам військовополонених Юлія радить ніколи не покладати руки, вірити у повернення, молитись і не піддаватись сумнівам, що їхні рідні — герої.
Повернутись на фронт Тайра не може, адже вважає, що буде тягарем для інших. Зараз вона використовує кожну нагоду, щоб донести світовому суспільству те, що відбувається і наскільки це страшно.
Найстрашнішим військова вважає російську пропаганду. Вона спотворює душі людей та перекручує все. Там розповідають, що України вже немає, а лишився лише Захід, нібито український уряд розбігся, а президент сховався.
Юлія каже, що в неї не було відчуття віри в це.
Про закінчення війни каже:
Росія зробить кілька потуг побороти українську армію. Війна перейде в затяжну фазу, дай Бог, щоб я помилялась і ми швидко перемогли.
Раніше ми розповідали, яким був шлях Залужного до головнокомандувача ЗСУ та чому він увійде в історію.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!