Різниця у віці — не перешкода: як українці різних поколінь знайшли спільну мову та б’ють ворога

Наші вояки – дуже вмотивовані, адже, боронять рідну землю та близьких людей від окупантів.

В окопах нині можна зустріти геть різних за фахом та віком бійців, що рушили на визвольну війну свідомо, добровольцями, і, відтак, не збираються поступатися.

Армійцю на псевдо Хакер 22 роки й він студент, а військовому на прізвисько Дід – 60 років і він зварювальник. Ці чоловіки з різних поколінь. Та нині обоє пліч-о-пліч сидять в окопах.

Хакер пішов добровольцем на визвольну війну наприкінці лютого, нині тримає оборону на Запорізькому напрямку. Запевняє, що спроби ворога виснажити їх обстрілами марні.

Останні місяці вони гатили навмання. Зокрема по житлових кварталах Оріхова, тому що не можуть вразити нас.

Військовослужбовець зізнається, що попри втому, морально-психологічний стан наших армійців високий.

Можу сказати, що тут справжні воїни.

У найстаршого тут вояка Діда завжди напоготові кілька гранатометів, старий РПГ та новий шведський АТ-4.

Читати на тему

Етика воїна та нове дихання європейських цінностей: чого Україна може навчити Західну Європу?

Чи може Україна навчити Європу воювати? Подискутували із філософом Володимиром Єрмоленком.

60-річний чоловік так само пішов добровольцем до військкомату ще у лютому. Перший раз не взяли, сказали йти онуків няньчити. За тиждень сам прийшов ще раз. Сказав, що буде спати у військкоматі, поки не заберуть.

Чоловік зізнається, рідні, зокрема троє онуків, вмовляли дідуся залишитись вдома, та він не зміг.

Комусь треба все одно захищати нашу Україну, дітей, батьків.

Тож нині Дід переказує своїм рідним вітання та заспокоює: ворог не пройде. А небо прикриють над українцями воїни зенітних ракетних військ, у яких сьогодні, 3 червня, до речі, свято. Тому читай історію командира, дивізіон якого закриває українське небо від ворожих ракет.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!