З автомобіліста — в артилеристи! Боєць ДШВ про Білогорівку, помилки росіян та звання Героя України

Українські захисники щодня ризикують власним життям заради цивільних людей у тилових містах. Та той досвід, який військові переживають на фронті, важко осягнути навіть найбільшим емпатам серед нас. 

Герой України, начальник відділення обʼєднаної вогневої підтримки штабу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Олександр Юрковський розповів, що отримав своє почесне звання за виконання розвідки та корегування вогню у боях в Білогорівці.

В армії він вже 14 років: колись полюбляв спорт, тож пішов до військової академії, бо там навчаються люди, які не лише вдосконалюються, а й захищають свою країну.

Як став військовим та за що отримав нагороду

— Я не мав бути тим, ким, власне, став. Але я не шкодую, бо мав бути автомобілістом, а став — артилеристом.

— Чи очікували, що почнеться війна? 

— Якщо людина навчається на пожежника, то готується гасити полумʼя, якщо медиком — готується рятувати людей. Якщо людина стає військовим, значить вона готується до того, що колись ці вміння і навички знадобляться.

— За що вам дали найвище звання — Герой України?

— Напевно, буде неправильно, якщо я розповідатиму про це. Є старший командир, який оцінює своїх підлеглих. Подав на цю нагороду мене командир бригади. Але це було після боїв у Білогорівці.

Росіяни намагалися перебратися через переправу на нашу сторону й оточити тих військових, які обороняли Лисичанськ. Ми їм не дали цього зробити.

У них навіть розвідка не проводилася: вони просто по колу методично відпрацьовували з важкої зброї кожні 50 метрів, не дивлячись, чи ми там є, чи немає.

Ми знищили їм першу переправу, техніку, вони зазнали втрат, зокрема й серед командирів. Але не зупинилися. Це й була їхня помилка.

Були такі випадки, коли танки тонули на понтонних переправах: мости, простріляні, могли стояти добу, але коли на них заїздив 60 тонний танк, все тонуло.

Читати на тему

Прийняв свій останній бій на День незалежності. Історія бійця ДШВ Олега Бойка на псевдо Панда

Герой повернувся до України з-за кордону, щоб взяти зброю до рук та згодом віддати своє життя за батьківщину.

Найяскравіші спогади з боїв

За словами Олександра Юрковського, усі дні на війні — яскраві та запамʼятовуються. Однак є дещо, що він виокремив.

— Кожне пряме попадання в техніку ворога — це насолода. І кожен день, коли знищувалася техніка, був яскравим.

Але ми також мали втрати. Немає чого приховувати, це війна! Втрати є в обох сторін. Тому хороших днів не було, — висновує боєць.

Водночас Олександр пригадує, як на початку повномасштабного вторгнення він у складі бригади відправився на напрямок Баштанки у Миколаївській області. Там його найбільше здивували місцеві жителі Баштанки.

— Вони зробили те, що, напевно, жодна бригада тоді ще не зробила: навколо населеного пункту було знищено і пошкоджено близько 130 одиниць бойової техніки. Нам залишалося лише збирати трофеї, бо Баштанка відбила наступ окупантів.

— Як люди це зробили?

— Зробили блокпости, обстрілювали техніку, яка рухалася на них — автоматами, “мухами”, РПГ. Це були звичайні місцеві люди, і їхній настрій і нам підняв бойовий дух, всі були “заряджені” боротися, — пригадує Олександр.

Друзі ДШВ — всеукраїнська платформа для підтримки Десантно-штурмових військ. Стати другом українських десантників просто: підписуйся на щомісячний донат на потреби ДШВ на сайті druzi.mil.gov.ua та отримуй відзнаку. Приєднуйтесь до потужної зіркової спільноти, яка регулярно підтримує підрозділи ДШВ!

Детальніше про проект Друзі ДШВ та Крила захисту ми розповідали тобі в нашому іншому матеріалі: читай за посиланням та ставай другом ДШВ!

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.