Деякі українські військові були на війні ще з 2014 року. З початком повномасштабного вторгнення вони не могли стояти осторонь і знову стали на захист країни. Так само і полковник Олександр Грамарчук на псевдо Гром. Він — кадровий військовий. Брав участь в АТО, виконував бойові завдання у Дебальцевому та на позиції Зеніт, що навпроти Донецького аеропорту. Свою історію про службу вже після 2022 року та свої думки про війну він розповів для Цензор.нет. Олександр каже, що після 2015 року в Україні вже була позиційна війна, за його словами, складно назвати, що він “воював”. Хоча у період 2018-2019 року ситуація стала динамічнішою, і ворог отримував значні відповіді, навіть просив перемир’я, щоб зібрати трупи. Повернення на службу у 2022 році Олександр каже, що знав – війна неминуча, адже те, що всі називали АТО/ООС уже було війною. Спостерігалися ознаки активної підготовки росіян, вони нарощували спроможності, активно переозброювали армію та узурпували владу в Росії однією партією. — Про безпосередню підготовку до вторгнення і приблизний час я вже точно знав 23 лютого 2022 року. Було лячно за цивільних, яких заспокоювали з телеекранів. Розумію, що це здійснювалося для недопущення паніки, але на ранок 24 лютого дорогою до збірного пункту я побачив наслідки: черги до банкоматів, заправок, черги на виїзд з міста, — згадує військовий. Він розповідає, що вже мав напоготові форму та рюкзак, пішов до військкомату. Там його дані записали й поставили на облік офіцерів, сказали чекати дзвінка. Це обурило чоловіка, тому він зателефонував своєму давньому побратиму й нагадав, що може долучитись до його підрозділу. Олександр отримав команду чекати на виклик. Але вже зранку з двома друзями вирушив до збірного пункту бригади ТрО. — Поки стояв у черзі, прибіг солдат, який запитав, хто вміє користуватися гранатометом. Так я став гранатометником гранатометного взводу стрілецької роти, — ділиться військовий. Читати на тему Повз три доби від позицій ворога — історія українського захисника, який лишився один в облозі Треба було пройти повз ворожі позиції. Зробити це — відкритою місцевістю за короткий час. Павло три пекельні доби повз від позицій ворога. Про бойові дії на різних напрямках Спершу Олександра призначили у зведену групу швидкого реагування. Вони виїжджали ловити диверсантів, потім облаштовували позиції на трасі Вінниця-Житомир. — Після допідготовки на західних зразках протитанкового озброєння розпочав навчання гранатометників інших підрозділів бригади. Надалі надійшло бойове розпорядження сформувати батальйонно-тактичну групу для виконання завдань у складі групи військ на північно-східному напрямку, — розповідає чоловік. Говорить, що завдання було стати у розрив між флангами 93-ої ОМБр та 95-ої ДШБр на Ізюмському напрямку, де десантники, на жаль, зазнали великих втрат. На момент заходу на позиції я прийняв під командування взвод, який під щільним артилерійським вогнем противника зміг якісно вкопатися і закріпитися на напрямку. Взвод надалі виконав завдання без втрат, — ділиться Олександр. Говорить, що їхнім завданням на Ізюмському напрямку, на відміну від штурмових підрозділів, було відрізання кількох танконебезпечних напрямків, а не атака на противника. Бійці мали не допускати прориву піхоти противника. — Нас намагалися “викурити” артилерією, застосовували запалювальні міни, авіація “причісувала” позиції НУРСами практично щодня. Але коли підтягнули вже надане нам партнерами артилерійське озброєння, то у взаємодії з танковими підрозділами і армійською авіацією на напрямку почав вимальовуватися переломний момент, — згадує військовий. Ворога не треба недооцінювати Олександр говорить, що багато людей допускаються великої помилки, недооцінюючи противника. Потрібно усвідомлювати, що росіяни витратили на підготовку військ більше часу і ресурсів, ніж ми. — Я вважаю, коли елітних російських спецпризначенців, десантників і морпіхів нищить мобілізований вчитель/бухгалтер/айтівець/бізнесмен — це подвиг. Це подвиг українського народу у протистоянні одній з найбільших армій світу. Але й серед російських вояків є такі ж мобілізовані. Ми всі бачили сотні відео з полоненими росіянами. Велика кількість їх пішла воювати не просто тому, що “Родина позвала”. За останні десять років велика кількість росіян у бажанні красивого життя попала у кредитну залежність. Віддавати з чогось треба, а як віддавати, якщо заробляти не вмієш? Ось і відповідь, — ділиться думками чоловік. Він міркує, що великого бунту чи повстання в Росії не буде. Напруга зростає через проблемні кредити людей, закручування гайок від влади, втрат на фронті. Є ще варіант протестів на національно-релігійному підґрунті. Олександр міркує, що у Дагестані був непоганий початку, але людям не вистачає мотивації. Про вибори у Росії говорить, що їхній результат матиме великий вплив (якщо переможе Путін — ред.): посилення мобілізаційних заходів в Росії, репресивні заходи проти інодумців і тих, хто ухилятиметься від служби. Говорить, що поки ворог існує, то спокою не буде. — Я маю на увазі взагалі існування Російської Федерації як державного утворення і спільний кордон з нею, який ними ж давно порушено. Це ракова пухлина на тілі планети, яка має бути вирізана разом з метастазами, — акцентує полковник. Про завершення війни Олександр каже, що класика завершення війни — це поразка або перемога. Але, на жаль, попереду ще багато років боротьби — Я не оперую категоріями песимізму чи оптимізму, оскільки є реалістом. Дуже не хотілося б, щоб Україна погодилася на перемовини і замороження бойових дій, оскільки це дає можливість противнику наростити спроможності. Ми вже через це пройшли, але не спрямували зусилля у правильне річище, — підсумовує військовий. На жаль, багато українських військових отримують складні поранення на війні та переживають ампутацію кінцівок. Їм доводиться вчитися жити наново та вчитися виконувати базові навички. Раніше ми розповідали історію Артема Дудченка про ампутацію та протезування. Фото: Цензор.нет А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Повз три доби від позицій ворога — історія українського захисника, який лишився один в облозі Треба було пройти повз ворожі позиції. Зробити це — відкритою місцевістю за короткий час. Павло три пекельні доби повз від позицій ворога.