Він щиро посміхається на всіх фото у соцмережах. Анастасія впевнено підписує свої, що знає — він так само закохано дивиться на неї та оберігає, хоч і вже у складі Небесного полку.
Саме так у мережі почали називати українських захисників, які загинули, боронячи нашу країну. Олександр Махов доєднався до їхнього числа 4 травня, коли уламок пробив його легеню.
Він ще намагався говорити, коли до нього підбіг медик. Поки один надавав допомогу пораненому, інший все просив лише дати йому зателефонувати коханій, щоб сказати, що кохає її. Бій за це життя тривав довгі півтори хвилини. Та врятувати бійця не вдалося.
Пізніше Анастасія серцем відчула те саме місце, де не стало її Олександра. У вщент розтрощеному Довгенькому її погляд впав на залишки одного будинку, серце знало — це сталось там. Вона ще шукала на цьому місці хоча б якусь річ, що могла б підтвердити її здогадки та її не було.
Тому просто посиділа, поговорила з ним, вчергове розповіла, як сильно його кохаю…
Це було справжнє кохання. Таке, що, здається, існує лише на сторінках книжок. Перший погляд в київському офісі одного з українських телеканалів наче струмом пронизував наскрізь.
Перший час Олександр та Анастасія спілкувались лише по роботі, але 24 серпня 2020 року чоловік наважився на те, що хотів вже давно зробити.
Досвідченому військкору та військовослужбовцю було складно підійти та поцілувати молоду журналістку у щоку. Він це зробив, коли брав участь у марші до Дня незалежності, а вона вела пряму трансляцію події.
Відтоді, як говорять у романтичних фільмах, вони не розлучались. Одразу почали разом жити та дивувались, як може бути настільки комфортно вдвох, що навіть нічого не дратує в одне одному.
Це просто було кохання. Рада, що пізнала його. Боляче, що все так обірвалося.
На початок повномасштабного вторгнення Олександр був на Донбасі як військовий кореспондент. Він давно розумів, що скоро почнеться, тому мав усі речі напоготові й кохану готував — як почнеться масштабний наступ ворога, він повернеться на службу.
24 лютого чоловік зателефонував, щоб сказати, що повернеться в Київ лише, щоб піти у воєнкомат та повернутись на передову як захисник. Олександр навіть у першій своїй публікації вже з фронту писав, що вважає своїм обов’язком бути на “нулі”.
Я на Донбасі. Я там, де має бути захисник. На передовій. Разом зі мною найкращі люди цієї держави. Пишаюся бути поруч з ними в одному окопі.
Десь поміж рядків воєнного щоденника у соцмережах, серед боїв та холодних окопів Олександр і зробив пропозицію Анастасії одружитись.
Дуже хотів провести все своє життя разом з коханою, бо був певний — вони будуть разом щасливі.
Ти найбільше і найпотужніше кохання мого життя!
Та їх розлучили уламок снаряда та війна. Остання ж і об’єднує пару знову. Хоч вже й на ментальному рівні. Анастасія довго не могла прийняти той факт, що її коханого більше немає. Його поховали у закритій труні, вона так і не змога побачити нареченого востаннє.
Намагалась займатись звичними справами та через три місяці після загибелі Олександра впевнено вирішила — має продовжити своє життя там, де закінчилось його. Тому тепер Анастасія займається зв’язками з громадськістю в Ізюмському батальйоні ТрО та захоплюється своїми побратимами.
Це люди, чиї імена не будуть вписані в сторінки нашої історії, але я зроблю все, щоб вони стали відомими!
Анастасія більше не боїться ворожих обстрілів та смерті — вона побувала у найгарячіших точках на Харківському напрямку та втратила свого коханого Олександра.
Тому живе тепер одним днем, не будує великих планів та обіцяє лише одне — після перемоги пройтися з українським прапором Луганська та Херсонської області, що були такими рідними для пари.
Українці доводять, що кохання може пережити будь-що. Читай історію колишнього АТОвця Влада та його дружини Юлії.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!