Найближче з ворогом стикався на витягнуту руку. 49-й про службу та повномасштабне вторгнення

Війна в Україні виростила нове покоління борців за незалежність та свободу. Коли російське вторгнення лише почалося, великій кількості сучасних оборонців України не було ще й 18 років. Зараз різні покоління стоять на одній лінії оборони проти російської навали.

26-річний боєць 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Валерій на псевдо 49-й також став на захист країни. Ділиться: радянська влада “розкуркулила” його предків.

Його історію переповідаємо й ми, далі у матеріалі.

Найбільша нога у бригаді

Його розмір ноги, ймовірно, найбільший у бригаді, довжиною з 1,5 л пляшку води. Від того й псевдо у нього — 49-й. 

Боєць у ЗСУ з 2017 року, з невеликою перервою у службі. Спершу служив у морській піхоті, а з весни 2021 року пішов до 128 ОГШБр.

— Моїх бабусю й дідуся радянська влада розкуркулила й відправила в Сибір. Батько народився там, але потім приїхав на землю своїх предків, в Україну. Він зараз теж воює, хоч і в іншій бригаді.

Я народився й виріс у Запорізькій області, тут мої рідні, — каже Валерій.

Він пригадує, що знання, які допомогли йому вже під час повномасштабного вторгнення, він отримав під час служби за першим контрактом.

— Наші й російські позиції стояли досить близько. Я бачив, як росіяни встановлюють міни й відходять. Потім залазив туди сам, перекладав міни по-своєму й теж відходив. А через якийсь час: “ба-бах!”.

Найближче з ворогом стикався на витягнуту руку.

49-й розповідає, що зустрівся з росіянами під час вилазки за загубленим тепловізором. Знайшов його одразу, а потім ще й натрапив на прилад нічного бачення: простягнув руку, а з іншого боку побачив іншу руку — це були росіяни.

Кажу російською: “За мною спостерігають з усього, з чого можна. За вами теж, так?” — “Так”. — “Розходимося, чи всі троє здіймаємо “кіпіш” і залишаємося тут?” — “Розходимось”. І ми по-тихому розійшлися.

“Нічник” забрав я. Коли повернувся, мене й накрило, я зрозумів, звідки вибрався, — зізнається Валерій.

Читати на тему

Підігріває танки та імітує радіозв’язок. Історія ляльковода, який змушує росіян вірити у “виставу”

Історія актора театру, який захищає нас на фронті та створює “виставу” для росіян.

Врятувало диво

Іще раз йому дивом вдалося обдурити смерть. Тоді по 49-му стріляв снайпер: влучив у каску на голові.

— Іду по траншеї й в якийсь момент каску з голови зриває, а мене кидає на землю. Встаю й бачу в касці під самим вершком пробоїну від кулі 12,7 міліметра. Якби я її натягнув як слід і застібнув, голову би відірвало… З того часу каску не люблю носити, хоча маю хорошу, сам купив, — зізнається хлопець.

Нині 49-й служить в артилерійському підрозділі, має досвід служби за два кілометри від росіян: понад рік провів у спостережному пункті прифронтового села.

Ділиться: там зруйновано все, немає жодної вцілілої хати. Валерій вже отримав кілька контузій, коли ворожі снаряди та міни падали за кілька метрів від нього.

Тепер опановує спеціальність оператора БПЛА.

— Я воюю за своїх рідних. Вдома маю ще старшу сестру й молодшого брата, якому 18 років. Я б не хотів, щоб він воював, мамі й так важко, що ми з батьком у ЗСУ, — каже Валерій.

Історію іншого військового, який служить у бригаді Рубіж на Луганщині, ми розповідали в іншому матеріалі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.