Щоб чийсь тато повернувся додому: як маленький Артем донатить на ЗСУ після смерті батька

Артем Собченко все своє життя присвятив військовій справі. Під час АТО служив у морській піхоті, але потім був змушений звільнитися через проблеми зі здоров’ям. 

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік одразу ж вирушив до військкомату, але тоді він отримав відмову. Та це не зупинило Артема. 

Він захищав рідний Миколаїв як доброволець та допомагав евакуювати людей із Маріуполя, а згодом долучився до 77-ї бригади ДШВ як медик та головний сержант взводу. 

Артем неодноразово здійснював героїчні подвиги. Під час боїв за Соледар він рятував 15 своїх побратимів, за що здобув звання Героя України з нагрудним знаком Золота зірка та був нагороджений орденом За мужність. 

Чоловік також брав участь в обороні Бахмута і під час одного з боїв врятував життя побратима, але сам не повернувся з поля бою. Тепер його син Артем активно донатить на ЗСУ і допомагає армії, як це робив його тато.

Як родина переживає втрату та хто підтримує їх у ці тяжкі часи — розповідає Катерина, перша дружина полеглого героя.

“Він просив нас виїхати, але ми лишилися”: історія Артема Собченка

З чоловіком Катерина одружилася у 2016 році, а за рік у них народився син. Хоч згодом вони розлучилися, пара зберегла теплі та дружні стосунки. Артем був дуже уважний до сина й виховував його разом з колишньою дружиною.

— Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, ми із сином були вдома. Я спокійно збиралася на роботу, аж раптом почула вибухи й тільки тоді усвідомила, що почалася війна.

Чоловік постійно хвилювався за нашу дитину й не раз просив нас виїхати в безпечне місце, та ми залишилися у Миколаєві, адже в мене тут робота. А сам Артем, за покликом серця, вирішив повернутися до лав ЗСУ.

Йому відмовили через стан здоров’я, але він не зупинився

— Мій колишній чоловік усе життя присвятив військовій справі. Одразу після закінчення школи Артем пішов на строкову службу, де здобув звання молодшого сержанта і став командиром відділення. Після служби він повернувся додому, але з початком АТО долучився до лав морської піхоти, — каже Катерина.

Згодом Артем був змушений звільнитися зі служби за станом здоров’я. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік одразу ж зібрав рюкзак та рушив до військкомату.

Кілька частин йому відмовили, але Артем не здавався. Він навіть брав участь у боях за Маріуполь та Херсон як доброволець. Згодом він підписав контракт із новоствореною 77 бригадою ДШВ, де став бойовим медиком і головним сержантом взводу.

— Поки він перебував на службі, ми постійно підтримували дистанційний зв’язок. За тиждень до своєї загибелі він ніби відчував, що трапиться щось погане, і писав, що дуже переживає за сина, — пригадує жінка.

1 березня 2023 року, під час оборони Бахмута, Артем разом із побратимами й далі захищали свої позиції, попри масований артилерійський обстріл та чисельну перевагу ворога.

Коли один із його бійців отримав важке поранення, Артем, ризикуючи власним життям, кинувся на допомогу. Під прицільним вогнем він евакуював пораненого побратима та врятував його життя, але сам не повернувся з поля бою.

За свої подвиги Артем був нагороджений орденом За мужність та здобув звання Героя України з нагрудним знаком Золота зірка. Родина чоловіка отримала нагороду з рук президента.

Читати на тему

Був у списках “не для обміну”: історія Пілігрима, який надихає на боротьбу

Історія захисника, що надихає на боротьбу.

Після втрати батька син припинив розмовляти

Катерина отримала жахливу звістку, коли їхній син, якого також звати Артем, готувався йти до першого класу. Але навчання довелося відкласти, адже в нього суттєво погіршився стан здоров’я.

На додачу він замкнувся в собі та впав у глибоку депресію. Він майже увесь час мовчав та плакав, а коли наважувався вимовити кілька слів, то заїкався.

Тоді знайомі розповіли жінці про БФ Діти Героїв, куди вона вирішила подати заявку. За її словами, їхня підтримка надзвичайно важлива, особливо для родин, котрі пережили страшну втрату.

Маленький Артем почав працювати з психологом та відвідувати заняття з арт-терапії. Завдяки цьому він почав поступово повертатися до нормального життя.

— Тепер він більше розмовляє і навіть усміхається, а це для нас величезна перемога, адже раніше він лише плакав, — тішиться Катерина.

Зараз вони оформлюють документи, аби поїхати у відпустку та здійснити заповітну мрію дитини — відвідати Діснейленд. Катерина вірить, що ця поїздка допоможе йому заспокоїтися та оговтатися від пережитих жахів.

“Ми продовжуємо справу нашого тата героя, аби вшанувати його пам’ять”

Втрата Артема Собченка сколихнула родину, але вони намагаються жити далі.

— І цього ж я бажаю всім українцям. Ми маємо триматися і підтримувати наших воїнів. Коли мій чоловік був живий, то активно допомагав своїм колишнім побратимам. Він купував ліки за власні кошти та підтримував свою бригаду до останнього.

Тепер син героя продовжує справу батька й частину своєї пенсії віддає на підтримку армії. Хлопчик вірить, що завдяки його допомозі чийсь батько зможе повернутися додому до своєї родини.

Ми також розповідали історію азовця Максима Філіпова, що залишив акторське ремесло заради захисту України.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.