Тексти з духом свята: що почитати на Великдень з української класики

Класична література — це щось давнє, напівзабуте, нудне, із застарілими поглядами на світ і речі, які є в ньому. Принаймні такою вона постає в уявленні багатьох людей. Насправді ж це історії, що пройшли перевірку часом і, попри зображення минулих епох, навіть сьогодні залишаються актуальними.

А ще це збережені в текстах звичаї та традиції, що передавалися через століття та дійшли аж до наших днів. Тому коли постає питання, що ж такого особливо почитати перед якимось святом, найкращою рекомендацією може бути тільки класика.

Разом з інтернет-магазином видавництва Ранок ми підготували добірку українських класичних творів зі згадкою Великодня, що допоможуть перейнятися атмосферою свята та по-новому поглянути на нього.

Книги, де згадується Великдень

Слуга з Добромиля, Галина Пагутяк

“Як зійшло сонце, сіли князь з настоятелем монастиря, ченцями та боярами за великодню трапезу. А я мав куштувати кожну страву, і вперше замислився, що, мабуть, ліпше бути ченцем чи хоч би послушником найубогішого монастиря, тільки не робити того, що личить хіба псові. Та що й казати: на Великдень сирота — двічі сирота.

Спершу вкраяли паску, спечену в Замку, що стояла перед князем. Була вона висока, жовта від шафрану і яєць, посипана маком…”

Від такого смачного опису, який подає Галина Пагутяк у своїй химерній книзі Слуга з Добромиля, дехто точно захоче якнайшвидше спробувати власні пасочки. Втім, згадка святкування Великодня в старому монастирі багато століть тому — не єдина причина, щоб прочитати цей роман.

Історія про Добромильський монастир та землі, на яких він стоїть, тягнеться з далекого 13 століття. Саме тоді на світ з’явився один дхампір, син опиря та відьми. У нього низка імен і прізвиськ, але він називає себе Слугою.

За сотні років свого безсмертя, що стало даром і прокляттям водночас, Слуга бачив чимало Великоднів, став свідком багатьох історичних подій та зустрів безліч людей — як хороших, так і поганих. І ця книга-сповідь саме про них.

У своєму романі Галина Пагутяк не лише проводить читачів крізь різні епохи та звичаї, а й показує всю сутність людини та її вчинків, що залишається незмінною. До речі, за Слугу з Добромиля письменниця стала лауреаткою Шевченківської премії у 2010 році.

Попри глибокий зміст та ідею, книга читається на одному диханні та залишає по собі багато емоцій.

Читати на тему

Дисиденти 21 століття: підлітки створили підпільний читацький клуб під носом окупантів

Як українські підлітки в окупації чинять спротив росіянам.

Фіолетова тінь, Добірка української містичної прози

“Скільки він там спав, хто його зна; аж ось, поворохнувшись, чує — дзвонять до церкви. Що тут робити? Він би й не пішов, так жінка загадала йому говіти і щоб неодмінно йшов до вутрені…

Ніч була темна, а церква не з так далеко. Дивиться Нечипір, у церкві світиться і на дзвіниці дзвонять у скликанчик, що на коромислі, звичайно як у піст. Він і став поспішати до церкви”.

З Великоднем, як і з багатьма іншими святами, пов’язана низка народних вірувань, прикмет і навіть трохи містичних історій. Якщо ж вони тебе не лякають, то добірка української містичної прози від класиків — ідеальний вибір для наступного читання.

Уривок, наведений вище, наприклад, узятий з оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка Мертвецький Великдень. Так, в українській літературі він відомий не лише як сентиментальний письменник, а і як автор справжнього саспенсу: ніч перед святковим ранком, дзвони, церква… і зомбі. Інтригує, правда ж?

Насправді в його історії немає нічого жахливого чи надприродного — усе це Квітка-Основ’яненко використав, щоб краще розкрити головний задум твору. Який саме, зрозумієш після фіналу оповідання. Прочитати ж його дійсно варто: тут є і захопливий динамічний сюжет, і глибокий зміст, і атмосфера Великодня. Навіть якщо вона трохи містична.

Меланхолійний бенкет осені, Максим Рильський

“Я ліг у спокійній певності, що мене збудять великодні дзвони. Але я помилився. Бо скоро я прокинувся — ніби виринув із якоїсь темної печери, де так затишно було лежати, на ясне повітря, — то почув якісь чудні згуки. Власне, дзвони теж гули, але було щось і друге.  І те друге — це я знав — мене збудило, я його чув ще вві сні”.

Нехай назва не дивує: це лише одне з багатьох оповідань Максима Рильського, що ввійшли до однойменної збірки. Вони переносять читачів до різних сезонів року, від весни до осені, а одне — Великоднього ранку — описує ранок у цей святковий день.

Для більшості Максим Рильський відомий як поет і перекладач, але мало хто знає, що в доробку автора є і проза. Це переважно ліричні тексти, пройняті елегійним, іноді романтичним настроєм.

Саме такі оповідання та етюди зібрані в цій збірці ранніх творів письменника, і Великоднього ранку не стало винятком. Написана понад сто років тому, це історія не стільки про свято, як про самі емоції та зачарування, яке воно викликає і які впізнає багато читачів навіть сьогодні.

Зберігає традиції та культурну спадщину й казкар з Закарпаття — Володимир Петришко. Читай далі історію про те, як в селі Горінчово відкрився Куточок казкаря, чим він приваблює туристів і які казки там можна почути.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!