Нові маршрути життя: як переселенці будують своє завтра

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. За три роки мільйони українців стали переселенцями, змушеними залишити свої домівки через бойові дії, окупацію або руйнування житла.

Одні взяли зброю, щоб захищати країну, інші стали волонтерами чи допомагають співгромадянам на прифронтових територіях.

Хтось досі чекає на звістки з полону або мріє про повернення додому. Всі вони — частина України, що бореться і не здається.

Про те, як вони живуть сьогодні, — у матеріалі Точки Сходу.

Масштаби переміщення: цифри та реальність

Станом на 2025 рік, за офіційними даними Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано близько 4,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб.

Ще 7,7 мільйона українців перебувають за кордоном, шукаючи безпеки та можливостей для життя. За оцінками ООН, кількість загиблих серед мирного населення вже перевищує 12 000 осіб, але реальні цифри можуть бути значно вищими.

Близько 2,5 мільйона людей не можуть повернутися додому — їхнє житло або знищене, або знаходиться в зоні активних бойових дій, або під окупацією.

Однак, навіть в умовах невизначеності, ці люди продовжують боротися за майбутнє.

Читати на тему

Виплати ВПО у 2025 році — суми щомісячних надходжень та субсидія на орендоване житло

Чи зміняться у новому році суми виплат ВПО — читай у матеріалі.

Мій дім — вся Україна

Максим Чумак — журналіст із Маріуполя, який після початку війни пішов у тероборону. Йому вдалося вирватися з окупації, а тепер він служить у 109-й окремій бригаді Сил територіальної оборони.

Я переселенець так давно, що це стало частиною моєї ідентичності. Але зараз я більше відчуваю себе військовим, ніж людиною, яка втратила дім, — розповідає він.

Нові маршрути життя: як переселенці будують своє завтра / 2 Фотографії

Максим продовжує службу на Донеччині. Час від часу приїжджає до дружини в Київ, але не планує осідати в мирному житті.

Тепер я точно знаю, хто мої люди. Це ті, хто бореться разом зі мною. Я відчуваю, що з ними завжди буду по один бік барикад.

Про майбутнє він майже не говорить.

Живу в моменті, — каже Максим.

Волонтерство як сенс життя

Олександр Магдаліц — юрист із Маріуполя, який після евакуації з міста почав працювати у благодійному фонді Карітас Україна.

Він координує евакуацію людей із прифронтових територій, забезпечує їх гуманітарною допомогою.

Моя робота допомагає людям вижити. Це дає мені моральне право жити. Якби я просто займався бізнесом чи чимось іншим, я б не міг спокійно дивитися в дзеркало. Бо я з Маріуполя, — каже він.

Нові маршрути життя: як переселенці будують своє завтра / 2 Фотографії

Його рідне місто майже стерте з лиця землі. Там залишилася могила його матері, яку він більше не може відвідати. Всі свої вчинки він присвячує їй:

Я ніби звітую перед нею кожного місяця. І знаю: якби я робив щось інше, вона б засмутилася.

Попри втрати, Олександр створив нову сім’ю. Разом із дружиною та сином він вирішив почати все з нуля — вони купили ділянку на Київщині та будують будинок.

Головне — що він буде нашим, — говорить чоловік.

Фото: Точки Сходу

Очікування повернення: життя у підвішеному стані

Міла Караулова з двома синами перебуває у Чехії. Вона змушена була виїхати, адже її чоловік Сергій потрапив у полон під час оборони Азовсталі.

Я пережила блокаду Маріуполя, нас завалило уламками, я зламала ногу. Але мені вдалося вибратися. Тепер моя головна мета — дочекатися Сергія, — розповідає вона.

Нові маршрути життя: як переселенці будують своє завтра / 2 Фотографії

Вона бере участь у всіх акціях на підтримку військовополонених. Проте через постійну напругу та тривогу майже не має соціального життя.

Я не знаю, що робити далі. Повернутися в Україну зараз небезпечно, а у нас немає житла. Але якщо Сергія звільнять — ми щось придумаємо. Головне — дочекатися.

Дім — це більше, ніж стіни

Для мільйонів переселенців залишається відкритим питання, де мій дім.

Хтось знаходить нове місце, будує його з нуля. Дехто повертається на деокуповані території, відбудовує зруйноване. Інші — залишаються за кордоном, не знаючи, чи буде можливість повернутися.

Але головне, що їх об’єднує — це незламність. Вони не здаються. Вони продовжують боротьбу — на фронті, у волонтерстві, у прагненні жити далі.

Бо для них дім — це не просто місце на карті. Дім — це люди, які не залишають одне одного.

Фото: Точки Сходу

Раніше ми писали, що попри війну та небезпеку, багато переселенців повертаються додому, шукаючи відчуття приналежності, стабільності та надії на майбутнє.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.