Коли кулі свистять над головою, то вже не важко нести пораненого: сильна історія медикині на псевдо Ангел

Бойова медикиня, яка вже встигла побувати на посту командира роти. Молодій дівчині з 32 бригади, яка зараз тримає оборону на Куп’янському напрямку, довелося за рік служби пройти всяке.

Але підтримка побратимів і віра в те, що одного дня обов’язково настане мирний світанок, додає сил.

Альона Кириченко вже рік служить бойовим медиком 32 бригаді. До цього працювала у Полтаві на швидкій.

Розповідає, що її тато пішов у перший день повномасштабної війни на службу. Друзі, брати — усі служать.

По розмовах зрозуміла, що не вистачає медиків з освітою. То чому сидіти й не піти? Я можу теж зробити свій внесок.

Ще до першого бойового виходу отримала псевдо Ангел, бо була завжди поряд на полігоні, допомагала з документами.

Читати на тему

Скло виходило навіть з очей. Емоційна розповідь медикині про поранення на фронті та боротьбу за життя інших

Замість пораненого ми прийняли міну у декількох метрах від нашого реанімобілю, — згадує Юлія.

Але справжній авторитет завоювала, коли виносила на собі перших поранених під час евакуації.

Коли кулі свистять над головою, то не такий вже й важкий той поранений.

Коли командир роти потрапив до шпиталю, довелося виконувати і його обов’язки. Подзвонив начальник штабу та сказав, що тепер вона командир роти. І хлопці не підводили ще свого нового командира.

Після служби Альона хоче повернутися до мирного життя. Має плани. Мріє про дітей, сім’ю та повернення до роботи на швидкій.

Та все ж таки у підрозділах і досі не вистачає медиків. Читай, що розповіла фельдшерка та депутатка про потреби війська та адаптацію ветеранів.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.