Секунда — і я опинилася в калюжі крові. Історія жінки з Чорнобаївки, що втратила ногу через обстріл росіян

Я була у свідомості й все пам’ятаю. Перше, що почала кричати татові — щоб ніс телефон викликати швидку, — так згадує день, коли росіяни вчергове обстріляли славнозвісне селище Чорнобаївка на Херсонщині 35-річна Юлія.

Того дня, наприкінці минулого року, росіяни вгатили по ньому з артилерії, а у її двір прилетів снаряд. Касетна бомба впала дуже близько від жінки, вибухом їй розірвало ногу та вбило улюбленого собаку.

На порятунок прийшли військові. Життя Юлія вдалося врятувати, але жінка втратила кінцівку і нині вчиться жити з протезом.

Історія поранення та ампутації Юлії з Чорнобаївки

Відстань між Юлією та снарядом була менше метра. На допомогу їй прийшли військові, які одразу відвезли жінку до госпіталю в Херсоні, який перебував під постійними обстрілами.

А через 4 дні її транспортували до Миколаєва, де лікарі відчайдушно боролися за її ліву ногу. Та все ж кінцівку довелось ампутувати, бо в Юлії почали відмовляти нирки.

Права нога теж постраждала через відкритий перелом гомілкової кістки. Виявилося, що пошкоджений нерв, який відповідає за ходьбу у нозі, працював лише на 5%. 

Юлі пощастило потрапити в один із реабілітаційних центрів у Львові. Тут команда фізичних терапевтів та протезистів поставила жінку на ноги. Юлія вже стоїть на протезі та може впевнено крокувати.

Читати на тему

Хочу іншим допомагати, як вони мені: історія жінки з Сєвєродонецька, яка заново навчилася ходити

Ногу Ірини не вдалося врятувати, тому кінцівку ампутували. А вже за кілька місяців вона зробила перші кроки на протезі, хоча боялася, що не зможе.

Довга реабілітація, що завершилась успіхом 

Реабілітацію розпочали з ходьби на милицях, адже до того жінка пересувалась на кріслі колісному. Після отримання протеза розпочалась реабілітація.

А вже буквально за два-три тижні Юлія навчилася ходити. Жінка мала мотивацію робити все, аби швидше стати на ноги. Через два місяці інтенсивних занять її виписали з Центру реабілітації.

Юлія каже, що найбільше сумуватиме за атмосферою та командою фахівців, які зробили неможливе — подарували її шанс на повноцінне життя.

Жінка певна, що життя на протезі можливе:

Це не вирок, якщо немає кінцівки. Головне, що у мене є моє дорогоцінне життя, я з усім справлюсь. Людям, які втратили кінцівки, я хотіла б сказати, що не треба падати духом.

Після реабілітації на Юлію чекає рідна Чорнобаївка, куди жінка скоро повернеться, щоб знову побачити та обійняти найрідніших. Знаю, нове життя буде не схоже на попереднє, але вона впевнена, що впорається.

А ще ми розповідали історію жінки з Маріуполя, яка зустріла окупацію на милицях і змогла врятуватись. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.