Хочу іншим допомагати, як вони мені: історія жінки з Сєвєродонецька, яка заново навчилася ходити

Майже чотири тисячі переселенців, які нині живуть на Львівщині, потребують протезування. Це люди зі сходу та півдня України, яких обстрілами скалічила російська армія.

Постраждалим від воєнних дій протезування гарантує держава. Але процедура надто дорога, тож до процесу долучаються волонтери та просто небайдужі українці.

До прикладу, на мистецькому аукціоні у Львові від продажу картин зібрали 200 тис. грн. На ці гроші виготовили два протези ніг для жінок із Луганщини. Тепер вони заново вчаться ходити та мріють якнайшвидше повернутися до повноцінного життя.

62-річна пані Ірина — з Сєверодонецька. 18 травня жінка щойно вийшла з дому, як поруч поцілила російська ракета. Її 16-річний онук уцілів і разом із сусідами рятував бабусю та відвіз до місцевої напівзруйнованої лікарні.

У невеликій частині вцілілого приміщення медустанови працювало лише п’ятеро медиків. Вони й рятували потерпілих.

Не було там води, не було там їжі. І вони принесли нам якусь консерву, щоб підтримати, і шматочки печива. У таких умовах вони рятували. Я дуже вдячна тим лікарям.

Ірину у важкому стані перевезли до Дніпра. Там вона десять днів пролежала в реанімації, частину уламків із жінки витягли. Як тільки стабілізували, відправили до лікарні на Львівщині.

Читати на тему

Моє життя повертається: історія незламної українки, яка втратила ногу у Краматорську, але не здалася

Втратила ногу, але не втратила себе. З таким статусом у соцмережах українка Анастасія Шестопал з Дружківки розпочала нову сторінку життя.

Проте ногу Ірини не вдалося врятувати. Кінцівку ампутували того дня, коли у жінки був день народження. А вже за кілька місяців вона зробила перші кроки на протезі, хоча боялась, що не зможе.

Лікарі відзначають швидкі успіхи пані Ірини, а сама жінка прагне якомога швидше обходитись у побуті без допомоги сторонніх.

Я звикла все робити сама, ну а потім сама буду робити, а ще хочу іншим допомагати, як вони мені.

Також врятувалась дивом сім’я Харенків. Родина виїхала з Херсонщини наприкінці серпня після того, як до їхнього дому навідались російські військові та жорстоко побили матір, яка не здала місцезнаходження сина. Читай історію сім’ї за посиланням.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!