Батя бомбить ворога: як 4-річна донечка Варвара надихає бійця на нові перемоги

Коли ти батько маленької доньки, яка вважає тебе героєм, здаватися — неприпустимо. Для 34-річного Миколи Русецького, відомого за псевдо Молот, це не просто слова, а стиль життя.

Втрата ноги під час боїв на Херсонщині у 2022 році не зламала його волю. Навпаки, саме це перетворилося на новий виклик, який боєць прийняв із притаманним йому гумором і рішучістю.

Микола повернувся на фронт і зараз служить оператором БпЛА. Його шлях — це історія відчайдушної боротьби за життя, рідну землю та майбутнє своєї родини.

Від патрульного до пілота БпЛА

Українська правда взяла інтервʼю у Миколи в кав’ярні Краматорська. Військовий нещодавно повернувся з Покровського напрямку, де виконує бойові завдання разом із побратимами. Одягнений у тактичну сорочку, Микола носить шеврон із надписом необмежено придатний.

Боєць пригадав, як у 2022 році після ампутації він не міг повернутися до служби. Проте військовий був готовий на все, навіть заплатити хабар, щоб комісія дозволила повернутися на фронт.

Робота в мене така — бомбити поганих хлопців, — з усмішкою розповів Микола.

— А донька, хоч і мала, вже знає, хто ворог.

Пам’ять про ДАП

Микола — один із кіборгів, які боронили Донецький аеропорт (ДАП) у 2014 році. Військовий пригадав, як у перший бій йшов кулеметником, а псевдонім Молот отримав під час ротації.

Запам’ятався не стільки перший бій, скільки загибель наших бійців у БТРах, які знищив російський танк. Тоді ми побачили, що таке справжня війна.

Його історії про чорний гумор і братерство на фронті демонструють силу духу, яку мали та мають захисники.

— У таких умовах найголовніше — тримати себе в руках і бути впевненим у своїх побратимах.

Читати на тему

Господи, невже я так завинив? Історія українських пілотів Мі-8, які пройшли російський полон

Двоє пілотів розповіли, що пережили під час полону у росіян.

Від поліції до ліцензії на вбивство росіян

Після завершення служби в ЗСУ у 2017 році Микола пішов працювати в поліцію.

Мені було нудно, не вистачало бойових дій. Але підрозділ тактико-оперативного реагування дав можливість залишатися в тонусі — погоні, зброя, дисципліна…

Під час повномасштабного вторгнення Микола знову опинився в епіцентрі подій. Разом із поліцейськими формував зведені загони, які виконували бойові завдання на Миколаївщині.

Втрата і надія

Однією з найтяжчих втрат для Миколи стала смерть матері, яка допомагала українським військовим у рідному селі.

Мама загинула від уламка російського снаряду. Це те, що я не забуду і не пробачу.

Попри все, він знаходить сили продовжувати. Головною мотивацією залишається донька.

Вона — моя головна перемога. Вона малює мене принцесою, а я воюю, щоб вона жила в мирній Україні.

На фронті Микола завжди носить із собою ікону Святого Миколая, яку забрав із ДАПу.

— Іноді здається, що віра покидає мене. Але ця ікона нагадує, що навіть у найтемніші часи потрібно триматися.

Також читай історію пілота Ґала, про забобони та головну місію. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.