Повзуча маневруюча тактика — найбільш ефективна: командир штурмовиків про “втому від війни” та оборону України

Народитись у далеких краях Таджикистану. Бути татарином за національністю та українцем за покликом душі. Зрештою присвятити більшу частину свого життя військовій службі та обороні України. Як це можливо вмістити у 36 роках життя? Точно знає командир 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади Еміль Ішкулов.

Свою військову кар’єру чоловік почав з навчанням у Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Початок російсько-української війни у 2014 році зустрів вже як командир взводу 25 окремої повітрянодесантної бригади.

Еміль Ішкулов брав участь у боях біля Зеленопілля, Шахтарська, Дебальцевого, Савур-Могили, Авдіївки, Торецька, Щастя та інших. За що вже отримав звання народного Героя України та орден Богдана Хмельницького III ступеня. Та зупинятись чоловік не збирається. Адже, зізнається в інтерв’ю журналістці Української правди Ользі Кириленко, не хоче передавати у спадок війну своєму сину.

Про втому від війни

— Усе залежить від вмотивованості особового складу. Починаючи з 2014 року, ця вмотивованість падала, падала і падала, у 2022 році був сплеск, а тепер знову спад. Більшість людей досі не розуміють, що відбувається в країні.

Зараз усе переходить у розряд 2018–2019 року — спаду після активного періоду 2015–2016 років. Люди відпочивають, гуляють. Вони “втомилися”.

Більшість не розуміє, вона “втомилася донатити”. Не хоче тренуватися, каже тільки: “Я не підготовлений”. Та з 2014 року можна було такий вишкіл пройти, що будь-який контрактник міг би позаздрити.

Про бойовий дух у війську та ризики прояву слабкості

— Ми з командирами пояснюємо особовому складу, що далі буде тільки гірше. Якщо ворога зараз тут не зупинити, не дати йому відсіч… Можливо, все буде не так, як у Бучі, але для наших дітей це явно буде катастрофою.

Показовий приклад — чеченці, які зараз воюють за країну-агресора на нашій території.

Якщо ми зараз складемо руки та не зупинимо ворога тут, наші діти добровільно-примусово будуть воювати у Польщі, Фінляндії. Я не хочу, щоб моя дитина була рабом, щоб вона воювала незрозуміло де і незрозуміло за які амбіції.

У мене так само є і поранення, і непридатність, але я однаково тут лишаюся. Бо в мене є досвід, і я ділюся ним з командирами батальйонів, щоб зберегти особовий склад. Я розумію, що так роблю вклад в оборону нашої держави.

Читати на тему

Росіяни тиснуть дронами. Бійці 80-ї бригади про важкі бої під Бахмутом та збір на РЕБи

Як можна допомогти нашим військовим — дивися детальніше в матеріалі.

Чи було можливо втримати Бахмут

— Думаю, там можна було б і далі тримати оборону. А так спрацював людський фактор. Дехто просто віддавав позиції та відходив. Там можна було ще тримати й тримати.

Самі будівлі можна було підготувати нормально. Є комплекс заходів, який можна було провести краще. Але після розмови з іншими командирами, які там виконували задачі, можу сказати, що особового складу не вистачало.

До речі, Бахмут протримався дев’ять-десять місяців, а Мар’їнка — півтора року. Та про неї чомусь не кажуть як про місто-фортецю.

Про сучасний хід війни й тактику

— Сучасний хід війни потребує розкрутки твоїх технічних спроможностей. Противник дуже швидко вчиться. У 2022 році вони ще не знали про FPV-дрони, минуло пів року і в них уже тут перевага.

У них це поставлено на потік, це все виготовляється на заводському рівні. А у нас більшість FPV-дронів виробляють і передаються на підрозділи коштом волонтерів.

Тому зараз, коли противник переважає в FPV-дронах, важко навіть донести будматеріали, щоб облаштувати собі позицію. У цьому плані ситуація дуже складна.

Крім того, якщо ми будемо сидіти суто в обороні, не будемо проводити маневрену оборону, активних дій, у нас буде ще більше втрат. Противник переважає нас у живій силі, в артилерії, в боєприпасах. Пристрілятися в одну точку — справа часу.

Повзуча маневруюча тактика — найбільш ефективна. Просто не кожному це можна пояснити.

Полковник Ігор Оболєнський також майже все життя присвятив професійній військовій службі. Зараз він з побратимами стоїть обороні Куп’янсько-Лиманського напрямку. Та в обороні сидіти вічно, каже полковник, вони не збираються. В інтерв’ю Ігор Оболєнський пояснив, коли та за яких умов українські захисники зможуть піти у наступ.

Фото: 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.